Я живу там, де нема швидких для виклику додому. Дитина почала плакати, зайшлася, перестала дихати і втратила свідомість. Ви уявити собі не можете, що я тоді відчувала. Але мусила охолодити голову, бо сісти за кермо в істериці і непритомним дитям то самогубство.
Вскочила в машину, малу в крісло, їй був рік тоді, і полетіла до нашого педіатра. Якби була ніч, то летіла б до швидкої в приватну клініку, бо державні тут смерть страшні... Так само й в Україні, коли середня порвала сухожилля, то летіли ми на машині до швидкої в районку, бо у нас село, швидка є, та чи вона на місті, чи на виклику.
Я вже звикла до системи схожої на канадську, і чесно, краще я сама зіб'ю температуру дитині вдома, ніж нас покладуть в лікарню як в Україні...
