Ішов Хома своїм садочком,
аж зирк, під молодим дубочком,
простягся заяць, тай лежить
гарненько в холодочку спить.
Побіг Хома мерщій до хати, щєй здалека почав гукати.
Гей жінко, гой! Дровєць збирай!
Та піч скоріше затопляй!
Бо будем зараз зайця мати, ось побіжу щоб його спіймати!
Побіг Хома, а зайця вже давно нема.
Казав би я тобі козачє, куй залізо поки горяче.
Це вірш який ми ще в дитячому садку вивчили.
Спробуйте його в інтернеті знайти? Не знайдете! Тому що це в пам'яті, з детинства, а не в інтернеті.
Я хоча і с рускомовної України родом, та дитинство моє було у родянському союзі, але ж українській мові ми навчалися, і ніхто мені іншого недоведе.
