Український Монреаль
-
Ми мали будинок в селі. В універі була купа друзів з Західної України. Коли повернувся в Київ с Канади трохи забув. Людина дзвонить задає питання по работі, а я до свого сорому іноді туплю відовідаючи. Думаю це непрофесійно, давай книжки читати, радіо-тв. Коротше вдосконалив трохи. Тільки писати не вмію грамотно. Бо як вчився вже 25 років минуло.
-
Це важко було зробити без середовища.
-
Універів фізично не було. Хочеш вищу освіту - переходь на російську. Так багато розумних людей обрусачилося.
-
Слухайте, люди добрі, коли ви працюєте? Як не зайдеш, тут постійно сварки.
-
Ні хто не бреше! Українська була, а посміхатись чи поважати залежить від особистості, навіть виховання ні до чого! Моя особиста думка, якщо людина поважає себе, як особистість, то вона поважає їншу людину, не залежно від мови, а скорішь спираючись на ії поведінку та ставлення до оточующих!
-
Не було гарно. Вишів не було, вивчення мови факультативне, можна було звільнити дитину однією заявою (південь)