Український Монреаль
-
Він не помилявся :) Вітаємо в найкращому чаті Канади!
-
Ні,ви помиляетесь:)
-
Я звісно дуже вибачаюся, але це все звучить як типові питання «де ви були 8 років коли дамбілі бамбас», чесно. Навіщо створювати дискусію там, де її немає бути, цей вислів не ніс заклику до дій або чогось корисного, це був вкид який розбудив у людях тільки роздратування. Давайте хоча б між собою ми будемо адекватно один до одного ставитись, а не мірятись хто більше допоміг або зробив. Тут є люди які мовчки гори перевертають і не задають питань а що ви зробили. Тому поважайте усіх.
-
люди злi - людей можна зрозумiти
-
Вашу думку зрозуміло, просто дійсно потрібно було не так грубо написати, а щось накшталт: «була сьогодні на мітингу, дуже мало людей, розумію що він був наспіх і вже багато хто мав інші плани, але давайте намагатись приходити не тількі на фестивалі і на здибанки, але й на такі події, бо вони не менш важливі», отак було б норм))
-
Вибачте будь ласка, але я думаю що це стосується кожного, і я з повагою до всіх звернулися, лише з питанням чому, чому байдужість. І так у мене теж с графік і плани, які я змінила. І так зараз важливо бути не тільки на фестивалі а й на мітингу щоб боротися проти тероризму. І вибачаюся що Всім про це нагадала що мовчання, байдужість, то є наслідком
-
Так була
-
Вам перше попередження, повага до інших в чаті. Кожен порається із війною як може, половина учасників ще сюди не переїхала, хтось працює, у когось плани, хтось тільки втік від жахів війни та хоче хоч тут про це забути, хтось просто не любить протести — у кожного своє життя і ваша його оцінка тут не потрібна. У хлопців в ЗСУ немає із цим проблем, і у вас немає бути.
-
Та мені всеодно на їх правила, питання було принципове, про самі твердження
-
От і я кажу, що важливо було сьогодні прийти на мітинг, куди мало хто прийшов - це було би набагато більш важливо, чим Ваші настанови в чаті. І я дійсно не розумію чому стільки уваги правилам іншою групи, до речі багато хто в цьому чаті підписники і там. Вас ніхто не змушує туди вступати)
-
Простий приклад. Мій хлопець з Краматорську, його батьки, виросли* на території сучасної Росії. В його сім'ї ніколи не говорили українською. Зараз вся його сім'я і ми з ним говоримо українською. Важко, з помилками, але говоримо. Вперше ми прийшли до цього, коли в чужій країні вийшли на вулицю і почули російську мову в магазині. Важко було зрозуміти, то українці чи росіяни. І мене трігерить, коли я чую російську на вулиці, стає неприємно, настрій псується, я не знаю людей, але я хочу обійти і ніколи їх не бачити. Бо я стикалась з росіянами, які можуть нормально ви**ати мізки навіть закордоном. І я не хочу, щоб у когось з українців теж були такі думки, коли вони чують російську на вулиці. Тому ми перейшли на українську. Бо ідентифікація важлива. І колись стане зручно спілкуватись українською, і забудемо, що взагалі знали російську
