Ukrainians in Victoria, BC Chat
-
Привіт, перерва на рекламу😃 Я знімаю з канадцями житло, великий і просторий дім, біля Victoria General Hospital, Strawberry Valley. Так от шукаємо когось кому потрібне житло, недалеко є зупинка 39 автобусу що в Ленгфорд йде, а якщо трохи пройтися 22, 21, 8 автобуси. На фото вся інформація
-
У всіх є своя точка зору. Всі намагаються вписати людину в рамки свого розуміння правильного і неправильного українця. Моя думка, тут багато хто витрачає над сили і енергію на концентрації, що нас роз'єднує, і чим той відрізняється від мене. А треба концентруватися на тому, що нас об'єднує. московія єб#на цим і скористалася, тому що ви самі один одного труїте захід не хоче слухати Схід і навпаки. Навіщо одні висловлюють який повинен бути людина в їх розумінні, а інші виправдовуються чому вони не такі? Багато зайвих рухів і енергії на дурниці. Витрачайте сили на допомогу ЗСУ
-
Доброго дня. Не відмовлюсь від допомоги з роботою. Тільки зараз бачу повідомлення. А шукаємо місяці вже. На заході з чоловіком були разом. Нажаль, враження, що то просто задати стандартні запитання та для галочки. Не один рекрутер, а багато людей. Як потім робити висновки об'єктивно? Ми надісдали вже кожен більше 200 резюме в компанії Нанаймо, Вікторії, Ванкувера. Нажаль, або нема відповіді, або відповідь оверкваліфайд. Англійська хороша, освіта теж. За іншою освітою тут не підемо зараз - це гроші, а їх заробити, а щоб заробити, то нема поки такої роботи. Сім'я в нас багатодітна, вивезли тваринок з собою. Так от, син ще в школі навчається, але вийшло влаштувати прибирати вночі в лікарні. А як нам зняти житло, якщо велика родина, зарплати недостатньо? Але, знову-таки, не беруть, зоб можна було опдатити все. Це замкнуте коло. Ми тут 6 місяців. Я думала, що за місяуь-другий можна буде влаштуватися на 6,але в мене це зайняло 4,5 місяці. Чоловік жо сих пір в пошуках будь-якої роботи. Так зо тут вже якесь безсилля. Я хі свого боку, маю уроки для дітей з 6 ранку, але то дуже смішні суми, я пересилаю на ЗСУ, потім іду працювати тут, потім дома робота та домашні справи. І, якщо є робота в Вікторії, то будемо вдячні. Ми тут тільки для початку думали, поки знайдемо роботу. Ну і плюс житло важко знайти. Тому так. Трму їздимо безрезультатно по співбесідах. Руки опускаються, не знаю...
-
І ще щодо слів чоловіка по вакансіям від феррі, стану на захист, бо щось якось аж недобре. Розчарування реальне. Ми приїхали спілкуватися, з резюме, з досвідом, з англійською, з бажанням працювати. Але жодного запитання, хто ви, що ви, ваш досвід, ваші (хочаб) сильні, слабкі сторони. Нас просто запитали 4 стандартні запитання, які є як галочка. Я наймала багато людей в Україні, і знаю всі варіанти запитань. Ось ці, що ви будете робити, якщо клієнт засмучений, - ну реально відповідь має багато варіантів? Реально, відповідь плине на результат співбесіди? Реально, я така тупа, маючи досвід роботи, що зазначений в резюме (яке не дивились), скажу, щось інше, ніж воги очикують і знають? Тому ми в когнитивному дисонансі після співбесіди. І так, для сім'ї, в якій є діти, не підійде онколл, бо ти маєш знати, скільки в тебе інкам, і які експенсіс. Як планувати життя сім' ї, маючи онколл? А якщо не буде достатньо коштів на рент, наприклад? Якщо мені зателефонують пару разів на тиждень? Дуже ризиковано для нашого випадку. Якщо людина сама, то це її справа, але ми відповідальні за дітей. Вони мають десь жити, харчуватися, мати одяг, іграшки, дозвілля (це діти, ми тому і виїхали, щоб вони це мали), а ще люди інколи хворіють, в когось є хронічні захворювання, які активізуться прм деяких умовах. І це ще кошти, це час, якщо йти в лікарню. Хворють не тільки діти. А ми, як дорослі, які відповідають за них, вже із штанів вилазимо, щоб щось зробити, знайти, влаштуватися. Тож, друзі, тапки, яйця тухлі та помідори передавайте в ресайклінг. Мій чоловік має дуже хороший досвід, хорошу англійську, освіту, має багато потрібних сертифікатів і з України, і отриманих тут, він працює иам, де вдалося знайти. І це дуже мало жля сім'' ї, це менше будь-якого рента. І тим часом, він надсилає свої резюме, оббиває пороги, робить свої роботи вночі, щоб продати та щось отримати. То не кажіть так, бо якось нестерпно від цього. Коли це вже крик душі. Нестерпно, що діти постійно хворіють, сумують дуже, а ти робиш все, а цього недостатньо. Нестерпно, коли дитина в школі чує слово масква, і плаче, і каже, зо нащо це все. Я, як і чоловік, ми просто хотіли знайти роботу, якої достатньо жля життя та ренту, для дітей. Я не хочу, щоб мій старший працював, я хочу, щоб він витрачав час на навчання, але він мусив піти мити підлоги та жихати хлоркою, маючи при цьому алергію на це все. Таке єиття, таке випробування Добре, що ми не в бомбосховищі, добре, що спокійно, але щось або ми якісь непутьові або не знаю... Але все ок, якось будемо. Головне, що в безпеці
-
До речі питання по темі, в резюме краще залишати посилання на соц мережу де є світлини людини що шукає роботу, або краще вставляти це фото в саме резюме?
-
Дякую за пораду.
-
No photos in your resume, LinkedIn link only
-
Справа в тому, що я вибір цей робила не тому що хотіла подалі від України, а тому що страшно за життя дітей, за їх психічний та фізичний стан. Мені не страшно працювати, мені тут зовсім не страшно, чесно. Резюме роблено-пепероблено на всі варіанти, так. На воркшопи на всі хрлимо. Точніше, чоловік. Я тут маю непоганий варіант, правда, парт тайм, але по моїм скілам. А щодо ходити по співбесідам, то так, ходить чоловік, куди покличуть. І онлайе, і офлайн, і потім зв'язується з компаніями, якщо аідповіли, що ні, щоб дізнатися свої помилки. Тут не критика, а здивування. Наприклад, час від подачі резюме до відповіді. В моєму досвіді в Україні чекала максимум тиждень, ну, може трішки більше. Тут до 2 місяців. Час, за який можна стати бомжем. Ми вдячні країні, людям, що в безпеці. Просто є багато речей, що дивують. Ти намагаєшся пристосуватися, бо так всі роблять. Але ось і так буває, що стучиш в усі двері, а там глухо. І вже на межі, і вже майже здаєшся, але розумієш, що треба підніматися через силу. І так, тримає в строю те, що діти, і те, що можеш мати уроки, оплата зтяких йде на воїнів та батьків. Знаєте, кожен день - це сльози, коли читаєш, де і що летить в Україну, кожен день караєш себе, що робиш мало. Не знаю, в кого як, а мені пече, і все це вкупі дає свої результати. І вони не позитивні. Так буває. Я знаю, що буде краще, ми розуміємо абсолютно все.
-
На які конкретно позиції претендував ваш чоловік ? Маю на увазі де йому відмовили.
-
Від чорнороба на фабриці до посад в ІТ. Прибиральник, чорнороб на стройці, водій, мерчендайзер у нічну зміну (хелоу волмарт), кухар/посудомийник у фастфудах, робітник складу-вантажник, робітник залу в казіно, охорона, фасувальник риби, поштальон Усі місцеві роботодавці з нашого села мають моє резюме та знають мене, avemployment.ca Та коли ділишся враженням та досвідом , люди, яки гадки не має про мою ситуацію пише майже прямим текстом - 3.14здуй назад додому та понаїхало ньюкамерів - то дико, це глибше ніж 17 сторіччя.
-
Написала вам в приват.
-
Нет, Алекс, это не наши люди, я с такими манерами вообще впервые столкнулась на этом проекте🫣
-
Вот вы не поверите, но лично мой аккаунт в телеге вообще-то НЕ предназначен исключительно для этого чата 😆 зачем кому-то моя фотография, если все прекрасно знают меня лично . И Дарью тоже.
-
Таня, я понимаю, что вам это сложно воспринять конструктивно, но, может быть, корпоративные HR-в видят по невербальным сигналам (а возможно, и по вербальным тоже) весь негатив и неприятие, который исходит от некоторых кандидатов, и просто не хотят себе проблем.
-
Ні, не правда. Не може бути співпадінь в багатьох людей. Не може бути, щоб людина, яка викладається, як волонтер для дітей, роблячи простір, спілкуючись з іншими людьми, в школі, з вчителями, людина, яку люблять діти (я маю на увазі дітей, з якими працював в школі), раптом визвати негатив. Тим паче, що багато речей я сама чую та бачу, бо ми разом. Друга річ, писані літери в чатах не несуть тих емоцій, які читачі можуть вкласти. Літери не мають гучності та інтонації, тим паче, написані в чатах. Те, що хтось тут міг придумати, читаючи слова, не мало місця насправді. Або носило інший характер, який хотів внести автор. Одним словом, люди, проблема є, і закривати очі на це було б невірно. Сподіватись, що хтось щось зробить, знайде комусь роботу, це помилка. Тільки ти сам або сама, тільки твої зусилля.
-
У Канаді, на жаль чи на щастя, є свої правила гри, у тому числі під час прийому на роботу. Багато чого значать референси, тим більше, коли людина ще не має канадського досвіду роботи. Але повторюсь: усе можливо. Комусь треба менше, комусь більше, щоб відійти від культурного шоку. Хтось не зміг - і поїхав додому. Знаю і таки випадки. Це вибір. Тетяно, хочу Вас просто підтримати. Тримайтесь, і не падайте духом. Не можу сказати, що завтра буде легше, але все обов’язково зміниться. Канада не проста країна, і навіть канадцям, місцевим, тут непросто вижити, бо є іпотека, яку сплачують півжиття, є страхування, навчання дітей тощо. АЛЕ в єдності наша сила. Ви зажди можете попросити допомоги, і знайдуться люди, які Вам допоможуть. Так, подекуди буває важко просити про щось, особливо, якщо ти вже досяг чогось і був людиною, з якою рахувалися. Треба це просто пережити. Щоб не затягувати, скажу просто - потрібна допомога, кажіть. Свій телефон я вказала вище
-
Дякую. Так, є ще таке, що до цього самі були тими, хто допомагав. І зараз теж, як маю час, то щось стараюсь робити.
