Ukrainian Speaking IT Community
-
Так, я зараз в цьому напрямку. Є вакансії? Беріть мене, у мене диплом магістра "Біомедична електроніка". Чи хоч попитайте.
-
Давайте наш чатик не буду схожим на інші чати українців закордоном. Я такого надивися в Чехії 😭
-
Так саме сексист(якщо думаєте, що жінкам легше, то поміняйтесь зі своєю місцями) і хейтер. Бо дорослі люди, якщо бачать що план А (знайти роботу по спеціальності ) поки що не працює, переходять до плану Б (survival job), а не звинувачують українців, які зацікавлені, як ніхто, щоб ви стали на ноги і почали допомагати Україні. По-друге, від війни тікають в найближче безпечне місце - Європу, а не через океан. Це вже нічим не відрізняється від імміграції, хіба що більше цільової допомоги саме новоприбулим з України. Це був приклад одного з тисячі блогів, де розказують про життя в Канаді, забудьте його. Далі я з вами дискусію вести не збираюсь. Адью
-
Щодо цієї статті я поясню: t.me/zaintrigovala/438?single 1. У людини 2-є знайомих сіньйорів-помідорі у цій компанії. 2. Я не сексист, але жінкам в надають пріоритет. 3. Java - це не Golang, вакансій для java девів десь так в разів 10 більше. Що Ви цим хотіли показати? Що не варто шукати знайомства?
-
Ваш чоловік стільки українців підтягнув новоприбулих до себе на роботу, може і мене підтягне? Я готовий. Вже завтра!
-
Що це по вашому, Це допомога від Вас чи хейт він українців? Ви говорите, мені що я не адекватний, що не можу оцінити свої можливості і обставини, що я "розовий поні" і лише шукаю хто б мені допомоміг. Натомість, щоб доказати протилежне, що українці не хейтери і більш помічні сказати: "давай ходи до нас, як не маєш роботи, ми допоможемо" Я підозрюю, що від мене є якась пасивна агресія, але я не мав на меті когось ображати. Я використовую усі можливості, що можу. Питаюсь усіх, розсилаю резюме, волонтерю, допомагаю військовим відправляти прилади нічого бачення. Я знаю українців, які приїхали у 90-х і вони теж мені так чи інакше допомагають. Але тільки від українців я отримую цей хейт! Я носив в офіси резюмешки і додавався в друзі до девів у компанії, що мають вакансі і що не мають і через знайомих. Я зараз вже розсилаю резюмешки і запитую не по профілю, щоб просто будь-куди попасти. Ви приїхали у Канаду, бо певно планували? Певно не втікали від війни? Так? Певно коли Ви приїхали у Канаду не було економічної кризи? В пошуку нових знайомств, порад я не бачу нічого поганого. Соромно мені за Вас.
-
Якщо у нас відкриється вакансія Go девелопера ви будете знати про це перший. Тут всі молодці, це ж Канада. ви почитайте, як починали перші українські імігранти, вони пеньки корчували аби землянки побудувати, і як обжилися і себе зарекомендували добрими господарями, фермерами.
-
Любомире і @liubomyr1, мені образливо чути, що ми (українці, що приїхали трішки раніше за вас) вам не допомагаємо. Мій чоловік вже стільки новоприбулих притягнув до себе на роботу, що там вже через один українці (він теж там найманий працівник не власник), декого з них він ще й постійно возить на роботу та з роботи, бо в них немає машини. Хтось у нас жив перший час по приїзду. Комусь по вихідних меблі перевозимо. Стільки всього організовано в місті по допомозі і з меблями, і одягом, і предметами першої необхідності, і як поліпшились провінціальні умови для українців, чого не було 4 роки тому, коли ми приїхали. До речі коли ми переїжджали (теж з трьома дітками, як і ви), я не пам'ятаю, щоб нам потрібна була допомога. Ми самі з України бронювали собі отелі, аби було де ночувати перший час. Я навіть не мріяла влаштуватися старшим науковим співробітником, я знала, що працювати ми будемо, там де скоріше візьмуть. І ми з чоловіком влаштувалися на лісопилку і працювали позмінно - він в нічну, я в денну і наступний тиждень навпаки, щоб забезпечити цілодобовий нагляд за малими дітьми. Я пам'ятаю, як після 1-ї своєї зміни (а робота була на межі моїх фізичних можливостей), я з середньою дочкою пішла на роликах кататись, щоб Діма не переживав за мене і не почувався винним. Ви дорослі люди чи ні? Чому замість того аби адекватно оцінити себе і обставини, ви шукаєте когось, хто б вам допоміг, ще перекладаєте відповідальність на інших. Читайте/дивіться блоги про іміграцію, інформації купа скрізь, як можна залишатись таким "розовим поні" в XXI столітті.
-
Зверніть увагу, що - я Go девелопер(технологія не така популярна, як Java, Phyton, JavaScript) - у мене лише 5+ років досвіду(типу сіньйор початківець, хоч себе не вважаю помідором) - у мене 3-є дітей і дружина не може зараз працювати Я тут з серпня. Активно почав шукати роботу з вересня. У жовтні знайшов жахливий іранський стартап, хапався за все що було. І через місяць звільнився. Інтегрував у їхній "супер-пупер проривний" блокчейн BFT консенсус замість RAFT і це все було під тупи тиском: твої істімейти нікого не цікавлять все має бути зроблено на позавчора і тд. Довго з ними говорив про ЗП і мав 5к в місяць, хоч приходило мені 3400, бо 30% це податок. На даний момент подався на більше ніж 100 вакансії з них десь до 15 відгукнулись. 3 15 лише мав 2 технічні співбесіди, які не пройшов і фідбеку не отримав. Шукати допомогу і підтримку теж важко. В основному помічні канадці, китайці, японці і тд... Від українців більше хейту і злості. Тому, якщо приїдете то краще тримайтесь більше канадців, шукайте знайомих серед місцевих.
-
Так Ви праві, то я відповів не коректно. Взагалом зараз така тенденція змінювати роботу, світ швидко змінюється і люди теж. У ІТ секторі багато світчерів. Що я мав на думці, те що історії про людей, які проробили ”все життя” на заводі, універі, лікарні і тд і в 50 років стали девелоперами це одиничні історії. Я от особисто зараз вже шукаю хоч якусь роботу, а вже у вільний час буду кодити.
