В усіх компаніях, що я працював, в першу чергу розглядалися люди по рекомендаціям. Так було і є. Це не тіньовий маркетинг, це стратегія спрямована на пошук ідеального кандидата. Але з цим не думаю, що статистика у 70-80% має право на життя. Я, наприклад, забув коли шукав роботу останній раз. Весь мій пошук роботи - це правильно заповнений профіль в LinkedIn, 1000+ контактів, регіон, та цільово я міг ще додати декілька людей з компанії, в якій би я хотів працювати. Поговорити з ними. Якщо я хочу змінити роботу, я просто відкриваю LinkedIn та читаю почту.
Інколи по коментарям в чатах у мене просто лівий глаз дьоргається. "Канада/США - це не Україна. Інша градація, джуни 5-8 років і тп". Інколи хочеться пройти мимо. Це як по типу коментарів, як пишуть в інших групах знатоки. Що треба їхати в Канаду - мавши 30 тисяч, деякі доходять до суми 70, 100. Прочитавши, в Канаду взагалі не має сенсу їхати, тут не вижити) А програмістом блукають ті ж самі пости, тільки в інакшому контексті - про складність пошуку роботи і що тут сильніші специ. Я ще живши в Україні був усіяний пропозиціями з США, Канади і Європи. Та працював на компанію з США. В Канаді сильніші програмісти? Звідки така інформація) хто і як порівняє) завжди так було, що процес найму міг затягуватися - у 2-3 місяці. І все залежало від того, наскільки людина може себе продати. В одному я впевнений - наші програмісти всі до одного знайдуть роботу. Звісно, якщо не має мови чи досвіду, це вже інше питання. Але так і в Україні було неймовірно складно влаштуватися.
