Ох, так і не дочекалися ми вчора історії життя від @darkyjolie, напевно вина забагато було)))
Поки чекала вирішила свою написати) самій було цікаво згадати, як то було, тількі не сміятися!
Ми приїхали в Канаду з чоловіком і донькою 2 рочкі в 2010 році, до того прожили в Данії 4 рокі. Приїхали по закритому ворк перміт на 2 роки по NOC 8252 Pork Production Technician, вночі мене розбуди, я вам все про нього розкажу))) Ферма знаходилась коло маленького містечка Хаміота, 800 людей населення. Садочок для дитини був! Рент був $350 в місяц за один бедрум, а другіх варіантів там і не було…day care тоді був дорожче ніж рент 😂 2.5 роки відробили на фермі, отримали ПР, переїхали в Брендон. Диплом ветеринара (моя перша освіта) несхотіла підтверджувати і отримувати ліцензію, довго було то робити і дорого, та і за 6 років роботи на фермі втомилась я від тих тваринок 🐷 тому посиділа подумала тварина чи людина? І обрала двуногих 😀Спочатку я пішла вчитися, чоловік робив. Закінчила навчання, пішла робити, потім чоловік пішов вчитися Power Engineering…народилась друга донька, завели кота😺
Ну і там робота ще була в Хортонсі та Суперсторі, поки чекала на программу медсестри, waiting list 🙄. Чоловік теж встиг поробити, будова, 1st class driver.
Так було важко, і з мовою і з дитиною. Я відчула різницю вчитися в Україні без дитини і вчитися в Канаді з дитиною…оце напевно було мені найважче!
Не жалію про переїзд, Канада мій дім як і Україна🇨🇦🇺🇦 ну і трошкі Данія 🇩🇰там з чоловіком познайомилась і перша донька народилась🥰
Таких історій як моя в Канаді тисячи, ми себе тут знайшли, так на це пішли роки в нашому випадку, хтось знаходить себе тут за рік а комусь і 10 років мало, це все індивідуально, залежить від професії яку ви обрали і наскільки ви готові іти до свої мети.
Наши люди роботящі, целіспрямовані, амбіціозні, тому переважно багато чого досягають при імміграції…чого і всім бажаю!🥰
