Український Монреаль
-
Ну тут більшість вже з Канадськми паспортами або з посвідками на проживання і з бажанням допомагати саме Вам. Але коли, вже четвертий день підряд вислуховуєш, що мають дати все безкоштовно і на готовій тарілці, то вибачте - так є емоції. Є також емоції, коли хтось питається чи є контролери в автобусах чи метро, бо людині шкода заплатити за проїзний. Коли роблять шашлики на вулиці і б’ються з офіцерами, так є емоції. Я озвучив свою думку, мені дуже прикро, що вона Вас ображає, але вона є правдивою. Мені також образливо, коли я допомагаю, а мені пізніше притензії та упрьоки в сторону. Тому, якщо ви вже хочете показати вашу культуру, то починайте не з культурних диванних повідомлень, а з себе…
-
«Свій до свого по своє» - це має бути нашим гаслом і стилем нового життя. Нікому тут не солодко, але ми ж сильні і вміємо радіти й малим здобуткам. Тож краще допомагати одне одному. Гадаю , місія цього чату саме в цьому - мотивувати і підтримувати.
-
Знаєш, просто вже трошки хтось щось мусить сказати. В мене друзі канадці, сьогодні мені сказали (після чудової зустрічі з «біженцями») що навіть більше справи не хочуть мати з українцями, бо вже 3 сім’я починає хаміти і вимагати безкоштовного житла на цілий рік. А вони такі сволочі дають тільки на 3 місяці. То як реагувати? Та тут слів бракує!
-
Ті хто чемно скористались, то все круто. Але ви самі добре знаєте, як було і що було.
-
Я маю право коментувати поведінку людей, котрі охаміли до ручки
-
Ви вважаєте мої дописи не достатньо культурними? Ви допомагаєте, і Вам велика вдячність. Але Ви не заробляєте ж собі право судити? Так? Чи ні?
-
Тут просто тільки сісти і заплакати.
-
Довго, важко і взагалі - лиши, бо то може зле закінчитись
