Там трошки складніше ситуація. Кардинально різний етнос, тут же ми говоримо про одну націю ведені різною пропагандою.
Мені більше подобається як було у США, хоч дуже довго вони формували цей напрямок. Ірландці, англійці, італійці, аборигени, війна після Британії всеодно тривала всередині. Надто м'яко не допомогло, надто жорстко - постійні путчі. І вони створили ідею єдиної нації, штучної по факту, але справжньою та сильною за пропагандою. Почали демонструвати те, за що боролися ще у колоніальних війнах. Лише останні 60-70 років. Створили ідею, що Америка велика країна великої нації, що ставити прапор біля свого будинку, любити її і платити податки - це сміле рішення, це патріотизм. Але й дійсно країна становилася сильніше, капіталізм підштовхував прогрес і у економіці, і у науковому розвитку. То люди повірили в це.
Так от, які б в середині проблем не було у американців між один з одним, проти будь якого зовнішнього ворога чи суперника, вони ставляться як одна нація.
І в нас повинно бути так. Ми 20 років ігнорували проблеми та потреби сходу, ставилися до них трошки гордовито, пока кремль та його боти годували наших своєю локшиною. Нам потрібна така ж ідея. Що більше не має сходу, заходу, або півдня. Є одна єдина нація яка переродилася за високою ціною, великими витратами. Показати, що знати багато мов та подорожувати це класно, але любити свою країну, свою мову та свій прапор - це правильно. І ніколи не забувати про війну. Фільми, музеї, шоу. І це зобов'язок держави в першу чергу. Показати людям, що вони можуть їй довіряти, як і уряд повинен довіряти своєму народові. Ілюзорно, театрально але тільки так можна перевиховувати. Не кувалдою точно. Або з'являться ще якісь "спасатєлі" за сумісництвом.
