Ванкувер2022 🇺🇦
-
Можна і без наркоманів спіткнутись і розбити собі голову на рівному місці. Тому осторогу вашу розумію, але життя таке, що всюди соломи не настілити
-
Мене б не здивувало, що є й такі думки у когось
-
Згодна. Але геройствувати, наприклад, я не збиралась. В крайньому випадку - підставити сумку. Тому що цього персонажа так хитало, і автобус хитало… а якщо у нього в руці, в рукаві захований шприц, і під час цих хитань він падає і царапає когось. Питання: воно комусь треба? Наслідки? Перевірки на якісь хвороби і тп.? Чого не можна цьому запобігти? А після випадку розбиратися ти захищався чи він бідний-нещасний? Результат для нормальної людини в громадському місці може бути плачевний((( наркоману всеодно в будь-якому випадку….
-
Для того, щоб підійти до водія, мені потрібно було пройти біля персонажу. Причому залишити сидіти на місці дитину, яка б не захотіла сидіти сама і рвалася йти зі мною. Знову ж таки повз цього неадеквата. По-друге, на зупинці біля ICBC зайшли два чоловіки (може інструктори, може поліцейські після роботи), але один із них також спостерігав за цим персонажем, помітивши мій погляд 👀. Але я просто сиділа і дивилася на зомбі, і щоб він не впав на мене. Було реально страшно. Звісно за рік в Ванкувері я не перший раз бачу таких пасажирів. Один якось і кричав. І ще й провожу бесіди з дитиною, щоб заспокоїти і також більш-менш спокійно реагувати. Але вчора … ну, реально моторошно. Одне діло бачити зомбі в кіно, а інше діло в метрі від себе. Його обличчя, було перекошане, руки застигли в судорозі (звісно я це не зняла на відео)…. Ну картина, «не маслом»(((
-
Реакція водія? Кинути руль і що зробив? Колись, не знаючи маршрут автобуса, а точніше тролейбуса, ми сіли в номер 16, а він їде по Хастінгс стріт, ото було мандрівка 🤯 але ми вчасно вийшли і пересіли на R5. В автобусах жителі Хастінгсу рідше їздять ніж в автобусах. Ну, за моїми спостереженнями 🤔
-
Ніхто не заперечує вашого права переживати, просто ви дуже яскраво додаєте у ситуацію конструкції «якщо», що звісно досить нормально для риторики, але так можна зайти у моделюванні далеко і вам легше буде себе зайвий раз не накручувати. Приведу приклад. 15й рік, я жив у окупованій Горлівці, зима, русня зносить градами район де я жив і прильотів стільки, що я морально себе вже поховав, всі сценарії в голові прокрутив. Як результат розбито весь район. Але я вижив. Ввечері був зв'язок і додзвонитись зміг хрещеному. Дізнався, що він післизнувся і зламав ногу вранці. Це я до чого. Все наше життя це вірогідності тих чи інших сценаріїв, де у найнебезпечнішій ситуації іноді лихо минає стороною, а у максимально простій застає зненацька
-
Не мені вам забороняти) Просто не накручуйте себе зайвий раз, бо тому наркоману з того нічого, а вам нерви
