Перш за все хочу зазначити, що у кожного свій вибір.
Однією з причин цієї війни стало бажання позбавити нас можливості обирати, а однією з наших цілей - здобути можливість вибору.
Саме це і є основною дефініцією свободи.
І саме тому я абсолютно лояльно ставлюсь до всіх, хто покинув Україну в складний час. Питання полягає в тому що у випадку перемоги першочергове, та і будь-яке право на лаври і здобутки мають лише безпосередньо причетні, але це вже інша історія.
По-друге, якщо Держава не регулює - кожен сам визначає ступінь своєї співучасті.
Співучасть є головним критерієм формування нації. Стовідсоткова співучасть усієї нації визначає націю як сформовану на 100%.
Проста математика, де відсоткове співвідношення легко порахувати. Для прикладу якщо з 30 мільйонів 10 - залучені на 80% , 10 на 60 і 10 на 40, - націю можна визначити як сформовану на 60%. На жаль , цей приклад не з України.
Співучасть полягає не лише в бойових діях. Як я вже неодноразово казав : війна - це багатогранний процес і безумовно в цьому процесі потрібно розуміти що двадцятиоднорічна дівчина навіть в Торонто може мати більшу ступінь залученості у перемогу, ніж , припустімо, хлопець-продавець морозива десь в Запоріжжі, або навіть так звані волонтери, які показово збирають тушонку, щоб показово її передати.
По-третє, я веду до того, що ККД кожної людини має вимірюватись не загальною шкалою, а з урахуванням особистих якостей, які можуть принести користь, і безумовно відданості процесу.
Тобто дівчина-перекладач на військових курсах за кордоном явно має більшу ступінь ККД, ніж вона б припустімо пішла у штурм. Втім, це залежить від ступіні відданості справі, як в одному , так і іншому випадках.
Але хочу щоб всі памʼятали: ніхто не був народжений для війни.
По-четверте: здобутки людини це її здобутки, з урахуванням батьківського виховання, або жіночої підтримки, але констатація : «у мене друг загинув на війні» каже лише про те , що твій друг був людиною, яка була залученою в процес здобуття перемоги на багато відсотків. Він , а не ти.
Ну і нарешті по-пʼяте: донати - це прикольна штука, але вони так само визначаються ступінню. Наприклад 100 тисяч гривень - це ніщо у порівнянні з людським життям. Дівчина-медик, яка щодня ризикує на полі бою і втратила там свого чоловіка завжди матиме більше прав на післявоєнні лаври ніж дівчина з Торонто, яка задонатила «аж» 100 тисяч гривень . 100 тисяч гривень мені вистачає щоб зʼїздити у семиденну відпустку і нормально двіжанути. Маю на це абсолютне моральне право.
Але якщо ти живеш в Канаді, у тебе загинув друг і ти задонатила 100 тисяч гривень, - будь ласкава, не вчи як жити. Ступінь твоєї співучасті - відсотків 5, а ККД - не більше трьох.
Допис не має на меті образити дівчинку, тому суворо прошу обійтись без хейту в її бік. Просто на цьому прикладі хочу щоб всі зрозуміли, що ми живемо у різних світах, де я безумовно дякую волонтерам за допомогу, без якої було б складно, але давайте не порівнювати те, що порівнювати не можна.