Українська Манітоба
-
Там багато бюрократії, кажу як та, яка лобіювала ці проеки будучи дотичною до влади
-
Як хочете легке чтиво про перших українських іммігрантів у Манітобі, то ось: Августин Романюк. Мої Піонерські Пригоди в Канаді. Автобіографія Опубліковано: Вінніпег, 1958 Сторінок: 228 с. Видавництво: Published by Canadian Farmer diasporiana.org.ua/memuari/romanyuk-a-moyi-pionerski-prygody-v-kanadi-avtobiografiya/ Там файл у форматі PDF та DjVu, які відкриваються різними eReader Читається на одному диханні.
-
Ой клас🥰
-
Такі заклади в Україні є, але нажаль дуже мало. Потрібно брати досвід у провідних західних країнах.
-
В розвинених країнах це дуже добре працює ( звісно, треба враховувати рівень ментальних порушень). І навіть в Україні у нас є такі проекти. Я працювала в організації Перспектива 21.3, наші студенти з синдромом Дауна, аутизмом та іншими порушеннями інтелектуального розвитку чудово працюють у кафе, в пекарні ( з допомогою та супроводом, звичайно) і їм це дуууже подобається. Тут теж є такого типу заклади.
-
Ми часто піццу так беремо)) Класна штука)
-
Ніц не ясно
-
Поняла Тут серйозні теми знову🙄🫠 💪💪💪💪
-
Давайте всіх бездомних Вінніпегу зробимо програмістами - і буде всім щастя? Абсолютна більшість людей на вулиці мають різні фізичні чи психіатричні труднощі. Вони там не тому, що вони ліниві і не хочуть працювати. Це в абсолютній більшості залежні від різних речовин люди, яким за вашою риторикою "не пощастило". Повернути їх до нормального життя дуже і дуже важко. Тільки одиниці це можуть зробити завдяки тим програмам, які є. Однак, навіть ті одиниці - це вже добрий результат.
-
В Америці є такий прікол, що ти береш каву в старбаксі, а потім з своїм стаканом можеш прийти і тобі налиють ще одну безкоштовно Це діє тільки по четвергах і після 12 голини дня А які прикольні плюшки в кафе ви знаєте в нас в вініпезі?
