Українська Манітоба
-
Я з вами не погоджуюсь що на цю проблему закривають очі. Працюю з канадцями, які тут народилися, і вони точно не обходять цю проблему мимо. Багато працівників з моєї компанії заробляють більше ніж six figures, працюють і проживають в центрі міста. А ще багато волонтерять у центрах роздачу їжі.
-
Кожен з тих чуваков отримує кожен місяць 2к по безробіттю. І йти працювати немає сенсу, бо виплату знімуть. А от такі придурки, як я, працюють за 1.8к, і витрачають ще на це 40 годин на тиждень, ще й податок відраховую. Проблема у Вінніпезі очевидна, і чому вона не вирішується-зрозуміти важко.
-
Я бачив, і є не бідні корінні, но більшість самі знаєте які.
-
Так, ось тому в суботу було National Truth and Reconciliation Day
-
Розповідала нам вчителька в класі канадійка, що ця проблема з бездомними, ледачими, тягнеться тисячі років, в ті далекі часи нічого уряд не робив правильно, до цього і дійшло, були лагеря де забирали дітей, і багатьох повбивали і закопували в різних місцях, це ще погіршило ситуацію, а зараз виплачуються вона говорила не мільйони а мільярди, тому вони і не працюють, але плодяться і далі.
-
Історія корінного населення Канади є дуже жахливою… доречі дуже багато First Nations та Metis організацій якраз допомагають Українцям!
-
100%
-
Ну і? По Канаді є багато таких центрів-ці клініки якраз і створені провінцією для запобігання передозування не чистими наркотиками
-
Друзі, не носіть із собою всі документи, паспорт, перміт, і т.п. Останнім часом дуже багато людей загубили всі документи або витягли в автобусі. Вам достатньо мати driver license or Manitoba ID та health card із собою. І все. От зараз чоловік, який є головним аплікантом ще й до того, загув/вкрали? паспорт, перміт, права та health card. Якщо два останні можна виробити, то два перші дуже складний процес.
-
Є сенс в тому, аби врятувати життя перш за все…а потім вже зменшувати дозу… І так, краще то робити під наглядом. Бо запобігання наркоманії може бути лише серед тих, хто ті наркотики ще не вживає. А хто вже «знаючий» та давно в темі - то там питання трохи інші стають на перший план.
-
То як для прикладу (хоча і такого, що дибки стає волосся…просто наглядно) коли людина отруїлась метанолом, то їй починають вводити для детоксикації етанол… І те і те отрута…
-
Та проблема є, але є і дії і рішення держави та організацій. Ті самі школи сприяють тому щоб більшість малозабезпечених (та з неблагополучних сімей) дітей не потрапляли на вулицю.
-
Ось слова самої Філіс, які коротко відображають систему шкіл-інтернатів та їх наслідки: "Я пішла до школи в 1973 році, коли мені виповнилось шість років. Я проживала з бабусею у резервації Дог Крік. У нас ніколи не було багато грошей, але бабуся якось зуміла купити мені одяг для школи. Пригадую як ми пішли до магазину та купили яскраву помаранчеву сорочку зі стрічкою спереду. Вона була така яскрава, що мені перехопило дух. Саме так захоплено я почувалась, коли йшла до школи. Коли я добралась до школи, мене роздягнули догола та забрали увесь мій одяг разом з помаранчевою сорочкою! Я більше ніколи не бачила її. Я не розуміла, чому не віддали сорочку, адже вона належала мені! Той помаранчевий колір завжди нагадував мені, що мої почуття та і я сама ніколи не мали ніякого значення, я відчувала себе ніким і нічим. Діти в школі плакали, але всім було байдуже. Мені було майже чотирнадцять років, я була у восьмому класі, коли народився мій син Джеремі. Через те, що і моя бабуся, і мама були в інтернаті протягом десяти років, я не мала уявлення, що означає бути матір"ю. Виховати сина мені допомогла моя тітка Агнес. Коли мені виповнилось 27 років, я почала лікування у медичному центрі і продовжую до цих пір. Нареші до мене прийшло розуміння, що відчуття власної нікчемності, мізерності, закарбовані в мені від першого шкільного дня, повпливали на все моє життя. Навіть зараз, коли я знаю та розумію правду, я часом відчуваю, що я не маю жодного значення..." Отак, саме та помаранчева сорочка стала символом того, як канадські школи-інтернати віднімали культурну ідентичність своїх учнів. #канада #школа #canada
