Українська Манітоба
-
Зимовий одяг і взуття не дорого в магазинах залишків Marshall's та Winners. Особливо якщо у вас розмір S або M, там великий вибір. Але це справжне полювання — я об'їздила кілька цих магазинів поки знайшла для себе. І на колір дивитися вже не виходить — купляю що є бо часто то в єдиному екземплярі
-
Ну є одне маленьке но. Це чат про життя в Манітобі. Все зводиться до того , що пишуть про якихось бомжів і наркоманів. Я з дружиною їзжу на концерти в даунтаун на автобусі туди і назад, жодного разу не бачив жодних траблів. Якщо людина пише, що тут лайно, хотілось би якоїсь статистики або конкретики. Як мені наприклад не подобається підбір місцевого симфонічного оркестру по Гершвіну, чого не грають Поргі і Бес, або Рапсодію в голубому, але це моя суб'єктивна думка. Я не можу лити бруд на чудове місце яке надало притулок моїй сім'ї.
-
Може бути може бути.
-
Вони мають свої причини напевно? Якщо цікаво то можна спитати ). В мене досить лайна трапилося за 1.5 роки тут. Може я притягую хз 🤣
-
Чесно кажучи, дивують люди, які вже довше тут знаходяться, які думають, що емігранти недостатньо страждають, як вони десятками років тому, що й важко бідні потрапили і так важко виживали і як всім емігрантам цієї хвилі повезло і як вони повинні бути вдячні. А про homesick і депресію чули, а те що більшість незаплановано виїхала і неповними сімʼями , те що це все люди, просто люди і це нормально відчувати відторгнення іншої культури і пошуку своєї на перших і не тільки етапах імміграції. Побачили такий бруд, поспівчували, видно важко людям, що вже опустилися до такого щоб так на писати як їм напевно нелегко і пішли далі. У всіх різна психологія… Теж мені, учителі Чого це на групу виносити і критикувати… Чи важко? Так дуже важко. Еміграція це не легко… і те що деякі її краще витримали не дає права критикувати інших, хто не зміг, чи не може чи не страдає …
-
Років вісім тому, ходив я на курси для ньюкамерів з Іваном з Новосибірська. Так от, одного разу приходить Іван на курси з підбитим оком. Кляне Вінніпег на чому світ стоїть: кримінальне місто, бандити, по ночах небезпечно і т.д. Питаю, що сталось. І от Іван розказує, що пішов він вчора в якийсь нічний клуб. Трохи випив горілки і захотілось йому забити косячок маріхуани. Це було за кілька років до легалізації, тобто в той час нелегальщина була. Згадує Іван, що йому його сусіди-такі-самі-іммігранти розказували якось, що купити траву можна завжди в індіанців. От Іван і знаходить в клубі перших-ліпших індіанців і питає їх: "Маріхуану продаєте? Я б купив." Хлопці, довго не думаючи, кажуть "Авжеж! Тільки давай вийдемо надвір." Надворі Іван гонорово витягнув гаманця, щоб розрахуватись - і тут хлопаки тут же дали Іванові під око, забрали гаманець і дременули геть. Зрозуміло, що ніякої трави у них не було. От Іван, під час свого наміру здійснити кримінальне правопорушення - купити нелегально марихуани, отримує дуже негативний досвід про Вінніпег. Зрозуміло, що Іван нікому особливо не буде розказувати про свої пригоди та злочинний намір, але він буде пам"ятати про підбите око та розказувати про кримінальний Вінніпег усім, кого тільки зустріне. От така історія...
