Потрібно спробувати аби зрозуміти для себе особисто…
В моєї родини дуже позитивний досвід ( хоча не можу сказати що не депресую, що не сумую за тою Україною яку люблю, що не штормить від того що на роботу потрібно щодня ходити, бо це не було моєю реальністю вже дуже давно, я працювала з дому. )
Але попри все те, вся ця ситуація дала змогу побачити на що ми як родина здатні.
З позитивного, нашому сину неймовірно подобається тут жити. Він має друзів, вони заснували свій рок гурт, щотижня грають разом у друга в бейсменті, він постійно їздить до друзів то з ночівлею то просто. Зараз в 9 класі, минулий рік закінчив всі предмети вище 80%, в цьому році намагається так само. В школі грає у двох джаз бендах на контрабасі, на весні наче їдуть на фестиваль у Ванкувер. Сину 15, сам мандрує містом, нормально їздить в автобусах (хоча я теж їжу і іноді це не геть приємно) Він звідси нікуди не збирається;)
Я вже більше року працюю на роботі де мої таланти оцінили навіть підвищенням😅 Чоловік попри те що радикально не за професією працює, все ж задоволений тим що родину забезпечує і новим речам для себе вчиться. Нам заходить тут і зима і літо, влітку майже щотижня їздили на озера, смажили шашлики, реально відпочивали. Минула зима була активною, лижі, санки, багато снігу і сонця.
Наразі живемо West End, той що ближче до центру, то так, це не зовсім приємно бачити те що бачимо, але… ми родом з Кривого Рогу, то там бачили те саме🫣 хоча давно вже не там жили.
Все буде залежати від вашого ставлення до ситуації.
З того що спостерігаю, важче тим в кого немає мови.
