(UA) IT/Tech Ukrainians in Canada
-
Я бачу і чую, що ця промова зачепила дуже багатьох. Насправді я не знаю, навіщо було так зроблено і чи свідомо, я не буду коментувати політтехнології. По великому рахунку, зі всіх коментарів я чую одне: багатьом з тих, хто поїхав, болить ставлення до них. Багатьом з тих, хто лишився, болить, що доводиться вигрібати тут на місці самим. Я розумію і про донати, і про те, що далеко не факт, що всі на місці вкладаються більше, ніж ті, хто поїхав. Намагаюсь осягнути всю картину в її складності, а не одну точку зору. Оль, болить і важко нам всім (ок, нехай більшості). На чужині не хочу навіть уявляти як важко. Бути тут і мати однією з перспектив програш - теж. Я за те, щоб не чіплятись за різності, а через цей біль і супротив вкладатись хто як може на своєму рівні
-
погодку на неделю смотрели уже?
-
Вот это объединяет: "Болить і важко нам всім".
-
Що значить фраза: "доводиться вигрібати на місці самим"? Я хз хто це написав але вигрібають військові, медики, комунальники і волонтери, всі решта що вигрібають я не можу зрозуміти? Так воно давить трохи (не беремо прифронтові міста) що війна, так ракети і шахеди літають але це зараз частіше бо зима.
-
Я там був, спав в коридорі, я співчуваю тим хто в коридорі ночує і вранці на роботу, але в основному це лише Київ (у мене сестра там). Знову я не говорю про Херсон, Харків та навіть Суми. Але західніше від Києва там люди теж "страждають" від війни хоча по факту вся війна закінчується рейдами тцк (в основному, не беремо прильоти які періодично трапляються).
-
друг к другу
-
Спич призывает к эмпатии
-
Там люди в стрессе, спят в ванных комнатах дети и женщины. Каждый день находиться в опасности. Некоторые от стресса уже давно здоровьем рассчитываются. Некоторые мужчины из дома месяцами не выходят. Мои друзья, психологи, просто тонут в историях военных, людей с оккупированных территорий. Немного сочувствия все таки не помешает.
