Але ж не спробували, їбанули по секретній частині і не по секретним теж, але по штабу чи не долетіло (збили) чи і не пробували, аеропорт кошиарять постійно.
А тепер прикиньте хтось в 14му евакуювався в умовне Запоріжжя або Харків. Почав спочатку а потім 2й раз. З дітьми. Або просто ті хто каламутився рік і в кого майже нічого не лишилось то поїхали, то що? Їх можна не жаліти?
Я можу уявити що з моїми родичами (мамою) які жили біля лінії фронту на Херсонщині, та і зараз підари з-за Дніпра дістають усим чим можна. Я думав мама тригеритись буде на літаки які тут над нами часто літають, але на диво їй пофігу було.
