Ну добре, розповім про себе. Сиділа я в Америці із 2015 по 2022. Та приїхали мы всією родиною бо в американців невистачало спеціалістів. Ну от почали щнайомство з оточенням. Оточення як повезло було укр+амер, або возз'єднання сім'ї, або ще дітьми привезли. Тобто не були такі що скаржитись на долю. Так приїхали було погано, але вде все добре, мову вивчили, керувати машину навчилися, чоловіків знайшли, сім'ї перевезли та допомогли. Терер от допомогаємо новоприбулим. Та разом всі гуртом збираємось. Одного разу зустріч була дівчат. І от саме зустріч робили дівчата що приїхали у лихі 90. Та їхали вони із наче як злиднів, якось хильнули от вони задають тему. А чи не сумуєте ви за країною. Я по-перше не зрозуміла питання. Далі пояснили от ти розповідаєш по свій гарний край і як там гарно було. А я відповідаю, то там і тепер гарно і тут мені гарно і я якщо треба поїхати можу, є фейсбук безкоштовне спілкування. Всі виставляють фото та відео. Є веб-камери міст. Про який сум іде мова? Але тут робота, тут сім'я. Не через злиднів ми тут.
Так от я тоді зрозуміла що ще є такі хто покинув країну, більше не повертався, та й не мають уяви як там тепер. Але вже в цей час вони гарно налаштовані на спілкування та залишили своє ото як ви Vladlen пишите " гнобити один одного". Світ змінився Україна отримала незалежність, відкриті можливості українцям поза межами країни.
То піду далі. Дивилась я як спілкуватися вірмени, мексиканці, китайці так частково. Скажу лише по цих двох націях. Вірмени тримають безліч бізнесів, із війною у Вірменії летіли літаки набуті вірменами. Їх свої ж зустрічали, влаштовували по хатах. Давали роботу у своєму осередку. І так з боку дивишся боже які ж вони організовані. Своїх нікого не покинули. Але як поглибитись до їх стосунків всередині, то вони там так лаяться, сруться та влаштовують розбор польотів. Але тримаються купи. І так думаєш боже яка в них там клановість. По розповідями тих вірмен які вже давно в країні, або приїхали дітьми то вони кажуть що це селяни так себе поводять або тікі прибулі. Ще більш нормальні ті що з Єревана. Вірмени як обслуговуючи в магазині не свого будуть гарно поводитись, перепитувати чи ще щось, запропонують самі щось смачне, от як колись було на базарі. То й приємно. Як обслуговування вірмен вірмена на людях то там дітям шоколадки, а давай це на тобі цю ковбаску дома скуштувати, а ці помідори гарні Але бери ті бо тобі на тото треба. Тобто на людях вони свій із своїм дружні та позитивні. Мекси ті також один одного тягнуть, влаштовують на роботи, ще Америка це взагалі тут поруч. Але як всередині сімей такі ревнощі, в самій Мексиці вони не везуть гроші туди та не підтримають старих. Бо в них якась своя ментальність - бути показово щирим та наче заможнім, при тому сидіти в лайні. На це окрема розповідь. Тож вам це нічого не нагадує?
Так от я трохи тут написала про ненаші народи. Приїхала я в Україну на початку лютого 2022 та побачила що українці стали жити ліпше як би зовні, але лаятися на владу, та був такий момент що одного дня відмінили цілий житловий масив від постачання води, попередити що далі буде світло. З'ясувалося що забудовник який збирає всі комунальні не розрахувався із водоканалом за останні три місяці, хоча жителі спдачують і навіть немалі суми. Так ось цей приклад довів що то лише ширма. В країні нічого не змінилося. Далі ви можете зрозуміти куди ті гроші забудовник забрав. Бо по своїх каналах вже йшло про початок вторгнення.
Після початку війни, я виїжджала з країни з англомовними дітьми, та мали спілкування із працівниками магазинів, заправок, власників квартир та керівників будинків. Люди доведені владою до такого стану ще раніше до війни, що кожен сам за себе. Ще це ми отримали у спадок від тих часів як був союз. І от навіть зараз ті хто вперше виїхав та сре привселюдно один одному в чатах незнаючи співрозмовника зрозуміло що це ті хто мав можливість, скористався нею, та тепер гребеться на новому місті щоб втриматись.
