(UA) IT/Tech Ukrainians in Canada
-
То це не айті робота? Важко було в Канаді знайти?
-
Як ви виїжджали? Як теща трималася, літнім людям же завжди не хочеться їхати, тим більш так швидко!
-
Я прокинувся о 5тій від вибухів. Наш будинок за 2 км від аеропорту і ми бачили перші прильоти. Спершу подумав що щось впало з балкону. В той день ми мали їхати купувати мотоцикл в Дніпро, тому всі наші вільні гроші були зняті і у валюті. Зразу відкрив чат своїх друзів там уже всі були в курсі. Поїхав заправити другу машину а на газову заправку вже черга в 30 тачок. І це у нас в залупі в селі. Відкрив новони - всі бігли тікали з Києва. Ми залишилися до вечора чекати щоб спала гарячка. План був переїхати на правий берег щоб не попасти в окупацію, там родичі в дружини в Житомирській області. Я поставив комплект офроудних коліс на пікап. Трохи зібрали плюс мінус цініні речі. Поки чекали вечора я складав ugear коснтруктор який напередодні подарували на ДР, злився що в ньому провтикали покласти резинки, потім я ті різинки купив через кілька місяців в Луцьку і дозбирав його до кінця. Десь в 20.00 зібрали всіх домашніх тварин, тещу, завантажили мотоцикл в пікап і поїхали. Єдина пробка яку я зустрів це біля Фастова. Мій батько з Чернігівської обл, він зразу поїхав у воєнкомат, там уже зібрали автобус людей, а йому сказали повертатися додому чекати. Майже ніхто з того автобуса не лишився в живих. Через день уже батько був в окупації. Мій друг, лікар, поїхав навпаки на зустріч окупації. Він залишився в лікарні і просидів там до самого звільнення північної України. Памятаю як в перші дні він скидав відоси з колонами які рухалися в бік Києва. Я тоді охуївав від того скільки їх перло і просто не міг уявити як ми з ними всіма воюватимемо. Перші десь днів 5-6 ми сиділи в селі і слідкували за обстановкою. Далі звязалися з другом і разом організувалися возити гумку. Катався на пікапі з Києва в Луцьк, вивозив біженців і привозив вантажі. Тоді в Києві майже не залишилося людей, місто було практино пустим. Купа блокпостів, ми їздили не пристебнутими щоб вискочити з машини раптом що, і не слідували правил руху бо ні для кого це було робити. Памятаю скільки разів тикали автоматом в обличчя і чув звук клацання затвору. Тоді я дуже боявся потрапити під дружній вогонь. У всіх нерви на межі були а рашка вкидувала постійно іпсохи про перевдягнені дрг.
-
А доречі, цікаво, чи буде держава платити компенсацію за розрушені будинки
-
Вже того ж дня здається ввечері (могу плутати, бо різниця в часі) дуже швидко приймали рішення, батько поїхав, мама залишилася з бабусею (бо та хворіла і вперлася, не хотіла їхати). І це було найважче, але і батькові не можна було б залишатися (не буду в чаті писати чому)
-
Нашел russian community center
-
так, від наших, виїхав десь через півроку
-
Та ні, ми в Вінниці, запаси всього у нас були бо у мене дружина запаслива, за день до вторгнення купили систему безперебійного живлення (4 акумулятора і інвертор) то почав скоренько його підключати очікуючи що буде відключення світла, дружина зібрала тривожні валізки і облаштували собі укриття в коридорі, у нас будинок. Наступного дня поїхали в Епік закупили всякого для центру біженців та й все. Можна сказати що війну не бачили. Єдине що було не зрозуміло що таке ракетні обстріли і що насправді ракета не буде падати на твою хату (вірніше вірогідність цього дуже мала), тому перший рік ночували на першому поверсі на матрасі на підлозі.
-
Автоматом від наших же? І зрештою коли виїхав?
-
блін, пустий києв то було моторошно, особливо коли раніше навіть о 2-3-4 ночі завжди двіж був
-
Не, я туда не перевелся в итоге В КПИ учусь, как-то семестры закрываю, но хз как будет когда на очку выйдем)
-
Хоча може і не треба
-
Сірники з собою?
-
Жила на той момент в Мексиці, сиділа відпочивала і в місцевий український чат (створився напередодні, бо на марш ходили) дівчата спочатку написали про те, що в Україні їх військових викликали терміново на роботу. А потім черех декілька годин вже почали про вибухи писати. Я ж бачу, що батьки онлайн і пишу їм, а мама мені: - чого ти хвилюєшся, то мабуть знову мусор вивозять голосно в дворі
-
Я мала наувазі хтось з близьких знайомих. Як з ними потім спілкуватись
-
Прокинулись о 5 з чоловіком від звуку кацапського літака над головою, обійнялись, попрощались 😁 в обід вже їхали в сторону Енергодару. Зустріли окупацію. Вирвались рівно через 40 днів
-
В мене були такі, з Харкова і з Горлівки
-
Там же паспорта втюхали, на военный учёт поставили многих, ток чет после этого позиция у них поменялась немного
-
25% проголосувало за ОПЗЖ
-
Они сейчас верят, правда на улицу не ходят, потому что их дэнэры заберут в ряды турбопатриотов
23 Jan 2023, 01:02
439866/647407
29 Mar 2025, 13:52