Тренд, коли харасмент почав виходити назовні і засуджуватися - це класний тренд. Але мене трохи бентежить, що з таким от описаним підходом будь-хто може обмовити будь-кого і це фактично історія, де "слово проти слова" і всі оцінки ситуації відбуваються абсолютно суб'єктивно. Я дуже люблю серіал The Good Wife і всі його спін-оффи і от там неодноразово розбирались юридичні кейси з цієї теми, де чоловік, наприклад, вважав, що приділяв знаки уваги жінці, а вона, даючи йому позитивний зворотній зв'язок безпосередньо в моменті, потім без попередження йшла до адвокатів. Або жінка протягом тривалого часу взагалі була коханкою босса, а потім він припинив стосунки, їй було боляче і вона раптом "усвідомила", що це був харасмент і неприпустимо. Серіал американський, якщо що, тобто культура в цілому подібна до канадської. І в таких історіях не може бути об'єктивних доказів, репутація зруйнована і ти нічого не доведеш.
Нормальні психологічно здорові люди такі моменти вирішили б комунікацією безпосередньо між собою. Але в емоційно гострих моментах культура антихарасменту може стати інструментом маніпуляцій і шантажу в історіях, де харасмент насправді не мав місця взагалі. От це досить тривожно, мені здається