Всім привіт! Хочу розповісти про свій переліт з кішечкою до Канади. Наша подорож була з Одеси до Галіфакса. 27 березня о 21:00 ми сіли у рейсовий автобус Одеса- Бухарест (Отопені) і повинні були прибути в аеропорт о 10: 00 ранку на слідуючу добу, але так як нас дуже довго затримували на пропускних пунктах ( український , молдавський та румунський), на яких ми провели у сумі близько 6-7 годин, ми приїхали у Отопені на годину пізніше, об 11:00. 14 годин в дорозі моя кішка не пила , не їла , ну і звісно в туалет також не ходила.Але вона витримала мужньо, іноді мяукала , я брала переноску на коліна, розкривала і гладила її щоб вона заспокоїлась. Так як посадка була в автобусі неповна, нам пощастило і вона сиділа , так би мовити поруч зі мною. Тільки на кордонах я її ставила на підлогу під сидіння. Перший сертифікат в нас повинні були перевірити на молдавському кордоні і хоч запитати про якісь документи на тварину, але ніхто це не зробив, а я й не наполягала. Далі наша подорож складалася з трьох перельотів. Перший о 6:00 ранку 29 березня з Отопені до Франкфурта.Так як у нас було більше половини доби від приїзду автобусом і до початку перельоту, мені донька забронювала номер в готелі, неподалік від аеропорту( там кішечка, трохи , поїла, попила води, але в туалет не ризикнула сходити, мабуть не влаштувало що це була просто пелюшка. До речі забула написати , що кішку я перевозила доньці.Повернемось до перельоту... У аеропорту одним оком подивилися на документи тварини( паспорт, титри і європейський сертифікат( всього у мене було 3 сертифікати для перетину кордонів) , я сплатила за її перевіз 60 євро , і все. Коли пропускали всі речі через рентген, також і переноску, попросили витягнути кішку на руки і так з нею разом пройти через рамку. Кішка була перелякана, тому просто вчепилася в мене і нікуди не збиралась тікати, але саме цього я і боялась , що не зможу її втримати. Кішка породи турецька ангора і важить 6 кг. До Франкфурта переліт пройшов добре, вона також інколи мяукала, я її заспокоювала , гладила. У Франкфурті нас ніхто не доглядав, тому що це була транзитна зона. Просто добрались до свого гейту і сіли в літак. З Франкфурта до Монреаля був самий найдовший переліт 8,5 годин, але ми теж його витримали, все як і раніше, кішка починає мяукати, беру на коліна, гладжу вона заспокоюється. Практично весь час в усіх трьох перельотах кішка була на підлозі під сидінням, навіть інколи дрімала. У Монреаль ми прилетіли о 13:00 і також почали проходити усі контролі і пропуски, документи кішки( паспорт , титри і Канадський сертифікат) глянули одним оком, але теж сказали витягувати її з переноски і проходити з нею на руках. Трохи випотрошили мій багаж, шукали шось заборонене, але не знайшли, бо нічого забороненого не було. Далі дуже довге очікування у зоні перельоту аж до 21:00. Це для кішки і для мене було саме найскладніше!!! Змогла їй дати тільки трішечки води з шприця і потримати на руках без переноски, але вона сама хотіла лізти назад в свій переїздний будиночок, на її думку там було безпечніше. Нарешті ми дочекались 21:00 години вильоту і в 23:30 29 березня ми нарешті були в Галіфаксі. На сьогодні, кішечка вже освоїлась на новому місці і почувається добре.
P.s. З приводу переноски для кішки, ми дуже довго вибирали і серед дуже дорогих і серед дешевих. І випадково натрапила на переноску, яку саме і купила, і не за всі гроші світу. Переноска дуже класна, рекомендую!!!
prom.ua/ua/p1848096194-sumka-perenoska-dlya.html?adjust_campaign=share&adjust_adgroup=android&adjust_creative=product&utm_campaign=share_button&utm_medium=referral_link&utm_source=b2c_app_android
