Українська Манітоба
-
Я тут закінчив BIT програму в RRC. Досить успішно. Навчатись мені тут сподобалось більше ніж в Україні. Переїжджати і починати знову бажання нема. При гарному рівні життя зі стабільним заробітком достатньо знайти такі хоббі які будуть додавати барв у рутину. Ну і мені достатньо того, що я можу подорожувати пару разів на рік куди завгодно і відкривати куточки світу, де я ще не був. Я так скажу, якщо людині стає нудно спокійно жити, то вирішення цієї проблеми потрібно шукати в середині себе, а не в іншому місці.
-
У мене точно немає таких ген. Я і в Канаду ніколи не планувала, я завжди себе уявляла лише у Львові, і більше ніде. І по гороскопу я знак, що дуже любить усе домашнє, закутатись у коцик, і щоб мене ніхто не рухав. З Канади я ніколи не планувала їхати, коли життя влаштоване то важко усе починати знову. Мені навіть з одного будинку переїжджати у інший це катастрофа. Але так вийшло що по роботі мене послати у довготривале відрядження у Італію, і я могла там залишитись. Мені там не сподобалось, я не бачила себе у тій країні. Потім у мене була дуже цікава пропозиція роботи у Німеччині. Була дуже цікава професійно, але знову ж таки, я оцінила усі нюанси життя експатів у Німеччині і в кінці відмовилась (хоч вже майже оформляла усі документи;-). Але на пенсію я збираюсь переїжджати до Європи. У мене там донька живе, сподіваюсь бути ближче до онуків;-) крім того я дуже багато по світу літала по роботі, тому мене на пенсії цікавить бути там де можна сісти у машину і поїхати у кілька різних країн без перельотів. Тому моя країна вибору на пенсію це Іспанія. Один час навіть серйозно думала про Україну, у мене у Львові квартира до сих пір, але тепер звичайно це вже змінилось. Хоча після війни можливо будиночок і Карпатах все ж таки і буде;-)
-
Коттедж і дім
-
От про подорожі. Я особисто не уявляю, як можна жити в Канаді не подорожуючи. А подорожувати тут не дешево в порівнянні з Європою, тому єдиний вихід - забезпечити собі тут такий рівень життя, щоб можна було літати по світу. Поки відчуваю себе неначе десь на краю світу, віддалений від цивілізації😅
-
Теж думала, що у мене такі гени)) я поїхала з дому в 16 років і тільки в Україні змінила 7 міст. Переїжджати божественно, це як нове життя з кожним переїздом. Імміграція у мене перша. Але зараз з'явились нові виклики і нові задачі, є куди вкладати енергію (у мене маленький бізнес, я там постійно щось змінюю і вдосконалюю, коли я не буду прив'язана до своєї роботи через PR, буде ще один чи може і не один). Я туди вкладаюсь тотально і це набагато цікавіше для мене зараз, ніж знову переїжджати, хоча 10 років тому цікавішого за переїзд не могло бути нічого) може, це тому, що мені вже є 30 😁 Мені б хотілося на перспективу мати декілька країн, які можна назвати домом і жити там по кілька місяців щороку. Канада для мене вже така країна однозначно, я б жила зимою у Вінніпезі, а влітку - в Нунавуті) І на декілька місяців на рік виїжджати до Італії, там, до речі, є регіони, де можна купити стародавній будинок за безцінь, якщо взяти на себе зобов'язання по реставрації, але я не рахувала ще, чи варте воно того. І в жовтні-листопаді на Мальті жити завжди. В Україні у мене є рідні люди, але я поки що боюсь думати, як повертатись туди хоча б в гості. Імміграція сильно розширює взагалі, вся планета одразу така маленька стає, практично будь-яка точка в межах 24-х годин літаком. Інше - питання податків в цій точці та умов перебування для нерезидентів.