цей проект змін - це все уточнення до процесу, коли до України звертається інша країна в рамках міжнародного ратифікованного договору Про правову допомогу . Це не про то, як Україна просить екстрадировати громадянина України, а коли до України звертаються та просять видати когось. Але є процес в КПК давно про екстрадицію , коли саме Україна звертається до іншої держави (яка теж ратифікувала цей міжнародний договір) про видачу та/або арешт майна людини за кордоном і його не ізобрели "вчора", він робочий, по ньому багато кого екстрадували та накладали арешт на майно. Але в цьому законопроекту щось відносно процесу екстрадиції на вимогу України змінити не намагаються. Ось що коригують, наприклад: Стаття 568. Розшук, арешт і конфіскація майна
1. На підставі запиту про міжнародну правову допомогу відповідні органи України проводять передбачені цим Кодексом процесуальні дії, а також інші передбачені спеціальним законом дії з метою виявлення та арешту майна, грошей і цінностей, що відповідають будь-якій із ознак, передбачених частиною першою статті 962 Кримінального кодексу України, або перетворених грошей, цінностей та іншого майна у випадках, передбачених частиною другою статті 962 Кримінального кодексу України, а також майна, яке належить підозрюваним, обвинуваченим або засудженим особам.
...
4. Майно, передбачене пунктом 1 частини третьої цієї статті, не передається запитуючій стороні або його передання може бути відстрочене чи тимчасовим, якщо це майно потребується для цілей розгляду цивільної або кримінальної справи в Україні чи не може бути вивезено за кордон з інших підстав, передбачених законом.
...
Стаття 584. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)
1. Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
...
10. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.
У разі прийняття рішення про видачу особи після закінчення зазначеного строку екстрадиційного арешту прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення фактичної передачі особи в порядку, передбаченому частинами першою — третьою цієї статті. У такому клопотанні, зокрема, повинно бути обґрунтовано строк, необхідний для забезпечення фактичної передачі особи. Слідчий суддя за результатами розгляду зазначеного клопотання в порядку, передбаченому частинами четвертою — дев’ятою цієї статті, може застосувати до особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, екстрадиційний арешт для забезпечення її фактичної передачі на строк, необхідний для забезпечення фактичної передачі особи, але не більш як тридцять діб.
Якщо видача особи запитується для виконання вироку суду іноземної держави, сукупний строк екстрадиційного арешту не може становити більше, ніж строк, що залишився невідбутим за таким вироком.
...
