Так, про потяг знаю.
Але там цiкаве мiсце, я бачила вiдео про Чорчiль в кiнотеатрi зоопарку Вiннiпега. Там була бабуся та маленька онука, native people, коли я дивилась, я плакала. Моя бабуся так само менi говорила про нашу землю, про те, що нашi предки в нiй, що все живе, та кожна жива душа заслуговує на повагу, навіть травинка, тому що ця земля частина нас. Так само, у нашому випадку, Манiтоба - частина native people, вона всередині них, так само і всередині нас Україна.
А Чорчiль - це одне з сакральних мiсць iндiанцiв, я б хотiла побачити його.
