Українська Манітоба
-
І не забувайте про коло спілкування 😅😅 В автобусі лікарі і інженери не їздять) Тут є багато дуже заможних людей 🤷♂️
-
Деяким пофіг, плюс навчання тут досить дороге, тому багато людей без дипломів не можуть влаштуватися на більш оплачувану роботу. У дружини в є куча співробітників, які окрім шкільної освіти не мають ніякої. І це люди 35+.
-
Це мабуть воно globalnews.ca/news/10435585/winnipeg-police-machete-arrest/
-
Теж себе ловив на мислі що втрата роботи то жах,мені мінімум 5000 в місяць коштує місяць життя родини,і от мене умовно завтра звільняють,знаючи як тут роботу шукають місяцями то треба хоча б 20000$ мати на чорний день. Мені лише в Канаді стало страшно роботу загубити,в Україні про це навіть і не думав
-
Так я і сказав, що або вами, або батьками. Просто ви почали, грубо кажучи з дитинства. Потім навчання і тд. Ви вибудовували свої звʼязки і накопичували свій капітал (необов’язково гроші, навіть друзі, це вже якийсь капітал), у вас зʼявлявся досвід, ваші батьки також не на вулиці жили, і це була така собі підстраховка. Коли ви сюди переїхали, то ви стали грубо кажучи, студентом вишу в Києві, який переїхав з іншого містечка. У вас ні звʼязків, ні друзів, і батьків поряд нема. З грошима також проблема. Є якісь заощадження, але місто дороге, і швидко то всьо зїдає. Моя думка привʼязана до того, що ваш минулий спосіб життя був набутий дуже довгою і кропіткою працею, а зараз ви всього цього не маєте і треба все починати спочатку 😔
-
я сиджу на одній своїй роботі, роблю іншу свою роботу і переписуюсь тут паралельно) М - мультизадачність!
-
Ви знаєте, мене це теж раніше дуже тригерило, бо мені здавалося, що це вайб типу "ви недостатньо настраждались". А зараз я сама стала така 😁 У мене є знайома, яка приїхала з чоловіком в Торонто, ми з нею переписувались ще на етапі, коли вони обирали, куди їхати, у неї важка депресія від стресу останніх 2 років, англійська нижча за середню (у чоловіка нульова) і грошей на двох $2000. Звісно, що з такими даними Торонто - прям те, що треба, і їй з усіх боків казали (не тільки я), що це самогубство і дорога в ще більшу депресію, що можна приїхати в інше місто, підтягнути англійську, освоїтись, але вона сказала, хто не ризикує, той без шампанського і все таке. І от вона зараз пише мільярд постів про те, як у неї немає сил, нема де жити, немає відгуків на вакансії, нічого немає і їй гірше і гірше. Я їй вірю і співчуваю, але нещодавно вона написала великий пост, як їй не допомогла якась ГО і взагалі як тут токсично приймають українців інші українці і взагалі треба ж мати якесь співчуття. Я тут трохи вскрилась, прийшла в коментарі, акуратно і ввічливо висловила дещо протилежні тези і тут же набігли люди, які понаписували, що я токсик неемпатичний і от якраз через таких як я людям тут некомфортно і небезпечно. В той же час я як людина, яка сама тут два роки тусує, якраз і не розумію, навіщо а) самостійно створювати собі проблеми і обирати завідомо найгірші варіанти і б) продовжувати бути в історії, де їм погано і все одно лишатися. Наприклад, позиція Кирила (тут в чаті), якому не зайшла Канада і який абсолютно точно знайде собі варіант краще для нього, викликає повагу, але ниття - ну ні. Тобто коли ти сам проходиш якісь складнощі, вже важко у інших людей сприймати їх як щось реально непереборне. PS. Ниття з приводу маленьких речей ок.
-
У вас було своє майно, набуте за все життя вами та вашими батьками. І якщо щось станеться ви могли до них звернутися, навіть переїхати. Тут втрата роботи = переїзд на мейн стріт 😔 Ось і вся різниця як на мене
