Український чат Ванкуверу
-
Ми з Києва. Син грає у Го. Можливо серед вас є гравці цієї гри, то син буде щасливий зіграти.
-
наша українська мафія 😀 Сніжок і Тайсон
-
Хах! От з ким Мікусик би грав мабуть. Я нещодавно відео робив про це) vm.tiktok.com/ZMFHWRecT/
-
Собак із власним стікерпаком)
-
наші бандітос, на жаль, лишилися в Україні з татом💔
-
Вітаю!! Я представляю неприбуткову організацію, точніше сказати, групу українок-волонтерів з Ванкувера BlueYellow Art. Ми з перших днів війни створюємо різні тематичні крафти, українські етнічні вироби і всі гроші з продажів пересилаємо на фонд Повернись Живим. За 8 місяців нашоі спільної роботи ми зібрали більше 30000$ і не плануємо зупинятись. Зараз в нас проходить лотерея на картину вартістю 300$. Зробивши пожертву всього у 10$ ви стаєте учасником лотереї. Чим більше пожертва, тим більше шансів. Всі гроші ідуть на Повернись живим. gofund.me/a29a9607
-
Задонатив трошечки)
-
Щиро дякую!
-
Я тут 3 місяці, і якщо спочатку я не могла точно визначитись, то зараз можу сказати, що Канада - не моя країна , настільки, що я в депресії навіть
-
А можете поділитись чому? Якшо не секрет звичайно
-
Таке теж буває. Кожному своє
-
Поживіть ще трішки, у мене було так само….попускати почало через 4 місяці. Також був депресняк…потім заставляла себе ходити знайомитись, щось робити, займати себе, придумувати що планувати надалі. Коли почала бачити трохи систему, інших людей, організувала сама тут проект маленький - цей момент якось відчула себе трохи живою.
-
Але так, я також полюбляю Європу. Коли з Харкова до Києва переїжджала, також тільки через рік звикла. Але я почала відноситись до цього, що це не назавжди, а поки це цікавий досвід я можу взяти з нього те, що я можу. І до мене тут Мексика, Бразилія - ближче аніж коли-небудь, а це була моя мрія подорожувати до цієї частини світу.
-
Звичайно,поділюсь По-перше, я приїхала сюди з великими очікуваннями, бо « Ванкувер- визнане найкраще місто в світі для життя» . З перших днів вразило сміття на вулицях, наркомани(ми тоді жили в центрі). Зараз живу в Бернабі, і відчуваю себе як у селі, де єпіцентр життя- community center, куди я ходжу в тренажерку займатись з китайськими бабцями та дідусями. Потім - погода. Хоч і знала про дощі, але чомусь це не зупинило. До цього я жила в Мексиці, в Іспанії, в Малайзії, тобто де сонце 360 днів і тут зараз встаєшь темно, в 5 вже темно і весь час дощ і так буде до літа і це капець . Ну і овочі / фрукти. Я слідкую за раціоном і мені важливо їсти багато зелені і овочів. Я в Мексиці з ринку майже щодня по 2 торби приносила їжі, а тут шукаєш, де є акційні яблука по 0,99)) Плюс ізольованість від світу і дорогі авіаквитки. Раніше я завжди планувала подорожі, це як хоббі, а зараз планую , в який з 100500 однакових лісів поїдемо.
Це такі дуже особисті мінуси, звичайно, вибачте за депресивний настрій, це все погода) -
Це і правда є. Можу додати, що можливо не пощастило з нейборхудом, а дощі в основному в листопаді і грудні. В минулому році половина січня та лютий були сонячні. Як тільки дні підуть на збільшення має стати легше.
