Колись, коли моєму 15-річному сину було менше двох рочків, ми з ним зустріли в Києві мою знайому з її чоловіком. І вони з ним заводять бесіду, питають: "як справи у папи?" А він на них здивовано дивиться і мовчить. Я їм кажу, що він не знає такого слова, не знає, хто такий папа. Вони так почервоніли від незручності ситуації, перша їхня думка - що я розлучилась з чоловіком і в дитини немає батька. Тоді кажу, що в нас не папа, а тато - їм так полегшало, відлягло, а то, кажуть, вже злякались, шо в нас сім'я розпалась 😁
