Взагалі я думала, що "сходити на баскетбол" - це типу будуть три лавки як в спортзалі і я посиджу просто в телефоні пару годин, пішла просто за хорошу компанію побачитись з друзями.
Це мій перший в житті похід на спортивну гру.
АЛЕ! Виявилось, що це івент на СІМ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ в Canada Life Centre, там дико красиво і є відчуття трохи іншої планети. Грали наші Sea Bears з ніагарськими Львами, всі на трибунах, звісно, вболівали за наших і хейтили не наших. В pregame Льви розгромили Бірсів з рахунком вдвічі більшим, але з другої чверті наші впевнено вели з відривом приблизно в 10-15 пойнтів всю гру, хоча це давалось їм важко і це прям було видно. Але вони старались, і таки змогли, хоча конкуренти були об'єктивно фізично сильніші і краще підготовлені, як мені здалося.
Перемога з рахунком 93:84, 93 - це target score (хто перший набере, той виграв), і коли у наших було 92, у не наших 84, там всі готові були розірватися просто від напруження і останнє попадання було фантастичне, з великої відстані, дальнім ударом, прям красиво безкомпромісно перемогли!
Я тепер хочу ходити на всі ігри Sea Bears, купити футболку, шарфік і що там ще належить мати. У мене зірваний голос, збиті долоні і рівень адреналіну в крові вищий в 200 разів за норму. Дивитись гру - це краще ніж приблизно все інше.
