Український Монреаль
-
Треба цього всього хотіти, а коли я хочу до дому. До того життя, якого вже ніколи не буде, а на інше тобі накласти м'яко кажучи. Коли, навіть улюблена справа не дає ніякого задоволення. Навіть, музики не можу слухати. Просто, неприйняття.
-
Що нас не вбиває - те зміцнює. Дайте собі слово що це тимчасово, а поки що не маєте змарнувати здоровʼя, бо від нього багато залежить. Просто тимчасово щось вивчіть або освойте або поцікавтесь, поспілкуйтесь, заведіть нову звичку як то у мене дивитись захід сонця, раніше лягайте й раніше вставайте, щоб були в нормі гормони, робіть легеньку зарядку щоб була енергія, поділіться нею чи чимось з іншими, допоможіть може комусь, поволонтерте, це допоможе і час провести і про чуже горе послухати і з ПР допоможе. Ніхто не каже любити персик коли хочеться борщу, просто на все свій час, все буде добре.
-
"Вогонь" вдома. Треба перечекати. Ви вже усвідомлюєте, і це перший крок до кращого майбутнього, що не буде більше такого життя як 23 лютого 2022. Ви змінились, Україна зміниться. Треба адаптуватися до нових реалій, відкрити себе для нового.
-
Ви добре все сказали. Тільки тут у них проблема з оцим "треба перечекати". Емоції їх кладуть на лопатки. Це найпотужніша річ для тих, хто пізнав війну. Плюс до цього наша емігрантська супутниця, вірна подруга по імені ностальгія. А іще невідомість попереду як воно буде. Чи вдасться тут здобути щастя? А може вернутися? Не віриться людям, що так вже не буде як раніше. Ніби розуміють в голові що так треба, але боротися з цими супутницями деякий час не під силу декому. Тут потрібна допомога. Її треба шукати.
-
Дуже рекомендую ці подкасти. Перший сезон слухав, а зараз побачив що вже і другий є
-
War-life balance | Українська правда www.pravda.com.ua/podcasts/63bd7dd461e41/
-
Дякую!❤️
-
Я десь зависла)
-
Ну, я ж не в журналі "Ліза", це може для нудьгуючих. Не допомагає. Все складніше, нема ресурсу ніякого. Про ПР, я навіть, не читала. Я думала, що поїдемо додому, що війна скінчиться.
-
Я не мріяла про еміграцію. Ми їхали від війни, не з Польщі) Нас тут чекали і все добре. Про якісь там питання "здобутого щастя" ніхто не думав) і не думає. Вийде - добре, не вийде то не вийде. Складно переварити, що ти дуже далеко від дому.
