Канадська Кібер-Січ
-
Відчуття гумору з'явиться приблизно через 2 місяці. Це дійсно дуже дивне відчуття - просто зникає уміння жартувати і сприймати жарти.
-
Бо геть не смішно . Зовсім. Це притаманно усім. З часом повертається. Уміння жартувати подавляє спершу шок, потім опір... жодних ендорфінів .
-
Ні, то радість. А почуття гумору , то є інше.
-
В місті та пригородах залишається дуже багато людей . Хоча в роліках показують порожнє місто , то є не так . Ми просто не виходимо без нагальної потреби. Місто , та села вздовж Дніпра обстрілюють як попало і чим попало . Поки попадуть у якись нещасний трансформатор - всю округу розгамселять. Але люди навіть повертаються , бо хочуть додому . Те , що вібувається в нас , то реальна помста . Русня коли відходила , то так і говорила , що ми пошкодуємо , що вони нам не пробачать нашої нелюбові до них. Зараз на Херсонщині живуть мабуть найзаклятіші бендерівці. Ми ще коли купляли білети , трохи вагалися , чи їхати . А зараз , коли ми вже чуємо , що місто відпрацьовують по квадратах, то вже чекаємо відльоту
-
То різне. Коли ти сидиш під окупацією або біля, ти дуже часто (ну в мене так було) відкатуєшся до базових почуттів, як радість або страх
-
Опір усьому , що діється довкола. Перший день війни . У всіх шок. Просто шок. Знаєте що робила я? Пекла торт! І зробила домашній лікер " бейліс" . Дитині дала помело і сказала: чисть. Для чого? Досі не розумію. Потім просто ходила і давала готівку( багато людей не мали готівки) , неможливо було заправити авто, купити ліки. Треба було щось робити. Це був шок. Далі почався опір ...
-
Жарти іноді запроцесити навіть важко було. Тому може бути непорозуміння або агресія. Згодом це проходить
