Генерал Валерій Залужний, виступив у Чатем-Хаус, Королівському інституті міжнародних відносин:
Доброго усім дня. Я радий усіх вітати і перш за все дякую за запрошення у таке чудове місце. Це велика честь для мене знаходитися не тільки тут, а посеред вас, дуже розумних і відомих людей.
Перш як перейти до свого виступу. Вже традиційно, користуючись нагодою кожну зустріч із своїми друзями і партнерами я розпочинаю і закінчую словами вдячності за підтримку. Я дякую за те що ми вистояли, дякую за те що ми продовжуємо боротися і сподіваюся що не зважаючи на слабкість політиків продовжимо боротьбу і здобудемо Перемогу не лише України а й для усього цивілізованого світу над чумою , яка прийшла у цей світ в 21 столітті.
Отже, Шановні присутні, прошу вибачення, але знаходячись у цих стінах, я хотів би що наша розмова була чесною, лише чесність приведе нас до правильного розуміння тих процесів що відбуваються. Тоді, я сформую декілька фактів дійсності, які можуть претендувати на емпіричні судження. Але чи є вони науковими, звісно вирішувати вам.
1. Отже, перший факт дійсності, думаю ви зі мною погодитеся, це існування визначення « колективний Захід». Він дійсно існує, і ми вважаємо це групою розвинутих західних країн, з високо розвинутими економіками і демократіями та власною системою безпеки. Такими як НАТО.
2. У світі існують ряд авторитарних країн, з високою концентрацією влади в одних руках. Ці країни позбавлені демократії. Їх економіки базуються на запасах корисних копалин, або на плановому регулюванню і призначені для обслуговування інтересів правлячого лідера або парії чи руху.
3. У світі є країни, яким внаслідок історичних подій та прагнення власного народу вдалося вийти зі складу авторитарних імперій та режимів. Деякі з таких країн приєдналися до колективного Заходу, деяка частина з них, в основному через супротив авторитарних імперій продовжують свою боротьбу за приєднання до цивілізованого світу, при цьому зберігають небезпеку втрати власної незалежності. Деякі , такі як Грузія, Білорусія вже втратили формальну незалежність. Така країна як Україна, внаслідок шаленого опору росії та власної нерішучості, опинилася у війні за власну незалежність від авторитарної імперії.
4. Дуже важливе ствердження для розуміння війни в Україні. На відміну від Білорусії та Грузії, що втратили свою незалежність майже безкровно, Україна вже 10 років зі зброєю в руках бореться саме за свою незалежність. Повномасштабна війна вже триває майже три роки. Більше 30 тисяч людей вже загинуло. Сотні тисяч отримали поранення, але ми продовжуємо боротися. Тоді цей факт, мабуть є головним доказом того що ми українці прагнемо жити у цивілізованому західному світі. І попри усі негаразди, ми маємо право на своє власне майбутнє. Наш ворог, зневажаючи наше власне бажання, заперечує нашу історію та культуру намагається саме знищити нас як націю. Підтвердженням цього є не лише історія минулого століття. Такі як голодомор, наприклад. Зовсім нещодавні події у Бучі та Гостомелі, події на окупованих територіях. Саме цей факт унеможливлює будь яке мирне співіснування у майбутньому і відповідно не може розглядати будь які варіанти зупинення війни на основі будь яких намірів про взаємну безпеку.
5. Причиною того, що відбувається сьогодні в Україні, є закономірні наслідки небажання саме колективного Заходу впливати на глобальну систему безпеки. Саме користуючись слабкістю Заходу і безпосередньо США, росія у 2008 році розпочала розширення * простору безпеки*. Вже згодом у 2014 році, під мовчання все того ж колективного Заходу росія розпочала війну проти Украіни, яка врешті стала самою кривавою війною 21 століття в центрі Європи.
6. Вже сьогодні, щоб Захід продовжував боятися далі, путін говорить то про червоні лінії, то про ядерну зброю а західні політики все частіше, знаходячись у заручниках своїх виборців, читають молитву про необхідність уникнення ескалації. Це знову, лише факт дійсності. Але, чи обмежиться ця війна саме апетитами путіна, тільки Україною, на це вже повинні дати відповідь якраз західні політики. Своїм виборцям.
