Українська Манітоба
-
Якраз ні, з цього
-
Кожного року. Подав їм ідею це робити
-
Ніхто не драматизує. Просто враження що люди з якоїсь паралельної України приїхали. Лілія, ви ж прекрасно розумієте що країна виживає за рахунок західних союзників та переказів родичів із закордону.
-
Навіщо?
-
Таких і до 22 року було небагато порівнюючи з іншими прошарками.
-
Уявіть собі, є люди які повертаються закордону додому. Якщо не складається в Канаді, нащо сидіти і до чогось примушувати себе?
-
Україну
-
Ми про Україну чи про Канаду зараз?
-
А $3000/місяць зарплати…може в когось і є, але як пан Вес зазначив точно в меншості
-
Аби ми не сплачували рахунки там, і не слали посилки, булоб ім дуже важко, факт.
-
Бо дім це дім, де все знайоме і свого роду зона комфорту.
-
100%.погоджуюсь…Там і рідна хата, друзі, рідні. можливо господарство, також розумію коли говорять що “інколи коріння не приживається»
-
А звідки вони знають що складеться вдома?
-
І це правда.
-
У кожного історія своя. Я особисто не уявляю як би я себе почував якщо припустити що я повернувся. Бо тієї України яка була до 22, та що там до 19 вже нема, вона змінилася. Так що такі собі аргументи.
-
Ну ні, не розумію. Особливо про виживання Країни за рахунок родичів з за кордону 😁 ви певно той родич, про якого я вище написала. Іване, багато людей жили в отій як ви кажете іншій Україні, про яку вам не відомо. Заробляли офіційно багато грошей, подорожували, мали хату без іпотеки. І дуже гарне життя. І зараз мають. Більшість моїх друзів продовжують заробляти гарні гроші в Києві, і не тільки. Купують хати, подорожують. Я ось квартиру продала за 7 днів. Купа людей приходили дивитись. І продала я її за суму, не меншу ніж до війни. Це квартира в Бучі, у будинку де було 3 попадання бомб. Я прекрасно розумію про що ви. Бо маю хлопця такого як ви, який думає так само. А я йому розказую і показую фото, і він дуже здивований.
