Українська Манітоба
-
Ті, хто нас ненавидить, в тому числі через події Другої світової, навряд чи допомагають. Просто вони в меншості, хоч їх і дуже чутно. Так само як і в нас, скільки там націоналісти на виборах отримували - пару відсотків голосів?
-
Я вів до того, що українська сторона готова до примирення і визнання своїх помилок , а поляки, з великою ймовірністю, - ні. Так не працює. Якщо ми перегортаємо сторінку, то ми повинні робити це разом
-
А які є перешкоди з нашої сторони? Ми всього лиш хочемо, щоб історія у підручниках історії у нас співпадала
-
Якщо нарід за результатами перегляду телесеріалів й надалі голосуватиме - звідки б таким лідерам взятись?
-
На офіційному рівні більше про ексгумацію жертв йдеться. Й це також має бути обопільним процесом. Надання дозволів через це й призупинили.
-
Так, а воду перетворює на вино
-
Це важливо, бо наступні покоління будуть повертатися до цього питання
-
Хай би й не співпадала. Наші підручники - наша справа, їхні - їхня. Аби не пропагувала ворожість - вже добре.
-
У цьому й проблема, мені важко уявити політичного лідера, який візьме на себе відповідальність розставити всі крапки над “і”
-
youtu.be/BXRJfnXywm8?si=LX9S-FbijUVBVppH На тему волинської трагедії дуже цікавий погляд
-
Треба, щоб не було Lwów jest nasz, Cernăuți e al nostru, Перемишль наш тощо. А оцінки подій співпадати не будуть все одно.
-
Треба визнавати й каятись у провинах свого народу. Й вимагати того ж у відношенні до себе. І йти далі: що було - то спливло, наші предки завинили, так само як і їхні, та ані тих, ані інших переважно вже немає в живих. А інакше ми з того кола воєн ніколи не вийдемо. Колись наші онуки чи правнуки, певне, примиряться й з кацапами - то вже їм вирішувати.
