Я згоден з тобою, і розумію тебе. Це в принципі очевидний результат, коли людина емігрує і живе за кордоном. Але давай на чистоту, якщо ти не будеш мову згадувати, якщо ти не будеш окрім іспанської, англійської, французької, навіть російською вчити своїх дітей української, як довго твої коріння як українця будуть тверді, на якому поколінні рід за ідентифікацією майже перестане існувати як українці?
Ми з коханою вирішили, що якщо навіть залишаємося тут, але наші діти точно будуть вільно розуміти та говорити українською. Адже російською українські та російські діти тут чомусь володіють.
Стосовно мови в школі. В мій час можна було обирати сектори. Це теж старий проект русні, які завжди ставилися до нас, як до малоросів. І мову вважали "наречієм".
Тому те що ти не звик до укр, це не біда, в твоєму випадку це природньо, а те, що ти намагаєшся спілкуватися та писати українською, це похвально.
Стосовно писати та говорити - дуже просто)
Коли ми говоримо працює швидка моторика, і слова автоматично викликаються тою мовою, якою первинно асоціюється з будь чим в мозку.
А коли пишемо, ми зазвичай обдумаємо кожне слово)
