Імміграція до Манітоби
-
100% так воно і є. Бо на першій хвилі й найбільша допомога громади. Люди міркують виключно серцем і хочу допомогти і всім. Багато хто радий користуватись тим в корисливих цілях. Але разом з ними, мені здається, їдуть люди які постраждали найсильніше. Далі ті хто допомагають стають більш розсудливі й прагматичні, менше вірять на слово історіям, які розповідають новоприбулі і тд. І це нормально, так працює людська психіка. Ми би хотіли вже летіти, але є можливість підзаробити зараз, щоб було на що жити перші місяці, та і білети зараз коштують шалені кошти. Тому плануємо на вересень.
-
Є й такі, але де межа, хоча б з моральної точки зору, необхідної допомоги, а де вже пихатість та жмотство? Особисто я про співвітчизників, а отже і про себе невисокої думки. Дружина з дітьми тікали з окупованого міста - то отримували в більшості ( замість допомоги, при тому, що корони немає, виїхали в халаті та спідньому і потреби були зовсім не в палацах та хутрах :-) ) щось на кшталт "гугліть"
-
Доброго Дня. Питання виникло про паспорт несподівано. Він в мене трішечки намочився. Знизу сторінки мають плями. Але все інше нормально. Фото і інша внформація не ушкоджена. Треба міняти паспорт. ? Боюся що будуть проблеми на кордоні. І work permit весь заплямований.
-
Чи можливо буде забрати сімю з України після отримання PR?
-
Це їхні проблеми що вони не можуть знайти своє щастя. Може навпаки, я забагато людей зустрічав і якось допомогав, що для мене такі unsuccessful stories не викликають жодних емоцій? Це як на дорозі - коли водій молодий, новачок, то йому всі заважають і всі дратують. А коли ти вже за кермом багато років, то без емоцій до аварійних ситуацій ставишся, намагаєшся їх уникнути якщо є можливість. Галатам 6:9 А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.
-
Я зараз веду діалог про мислення, менталітет, психологію. Більшість цих людей, далі сусідньої Польщі не виїжджали. Відповідно наївно думають, що в Канаді круто, але де плюси там і мінуси. І вони наслухавшись горе коментаторів в інтернеті, починають аналізувати країни на «то де краще», але суть така, що «не місце красить людину, а людина місце».
-
О, я дуже чітко знаю, що їм не сподобалося. Вони мені голову з вакансіями морочили з 15 травня. Я з людьми дуже багато часу провів. Людям дуже не сподобалося, що в Канаді виключно одноразова допомога, потрібно працювати і англійську мову вчити, щоб податися на ПР. Вони все чекали, коли українців прирівняють із сірійцями, щоб отримувати щомісячні допомоги, безкоштовне житло.
-
Дуже дивна позиція. Не думаю, що колись Вам доводилося "вести" людину як волонтер від А до Я! Волонтери віддаються повністю цьому процесу і вони, як ніхто інший, заслуговують на повагу і чесність. В описаних випадках ніякої долі "не сподобалося" і бути не може. За місяць-два неможливо приймати рішення про імміграцію, а, отже, люди й не мали наміру оселятися та працювати. Свобода руху тут взагалі ні до чого.
-
-
Ви не знаєте і ми не знаємо що цим людям не сподобалось в Канаді. Причини виїхати можуть бути дуже об'єктивними і ці люди не повинні були звітувати нікому, якщо відчули дискомфорт від Канади. Ми вільні люди в вільних країнах. Я намагаюсь допомогати чим можу, але також намагаюсь не аналізувати що ці люди далі зробили. Звернулись - допоможу чим зможу. Зникли - нехай щастить (без іронії). А податки - то таке. Бюджет передбачає такий броунівський рух. Красиві їдуть в Монако, некрасиві - в Канаду. 😄
-
Вся суть в зоні комфорту. Із за менталітету і стилю життя громадяни України не звикли до некомфортного способу життя(немає мамці, яка дупцю підітре в 30 років дома). Відповідно і при несамостійному розширенні зони комфорту люди невитримують, бо до цього розширення дійшли не вони самі, а життя заставило.
