Розкажу трохи про власний досвід життя у Вінніпезі. 5 місяців. Я - балувана киянка, яка мала до війни нормальне середньостатистичне життя в Україні з подорожами і тд тп.
Моїй дитині 4 роки. Що я відчула на собі у Канаді:
1. Канада - це люди. В жодній країні світу я не зустрічала таких людей. Хибні емоції та посмішки розрізняю.
2. Дитина сумує, коли вихідні і вона не йде у садок та школу.
Приклад: Київ (вихователь): - закрий швидко двері, не запускай холодне повітря. Не чіпай іграшки, все повинно бути на своїх місцях.
Канада (вихователь):
- хочеш гратися? Бери будь-які іграшки. Не хочеш спілкуватися з кимось з дітей? Це твій вибір.
Дитину навчають не давати здачу, а обійматися.
Батьківські збори проводяться окремо з батьками дитини наодинці в призначений час.
Раз на тиждень батьки можуть взяти додому безкоштовно їжу, яку дають у школі.
3. Якщо їздити в автобусі у сторону центру трохи лячно, так. Але коли купуєш машину, життя починає змінюватися в інший бік, оскільки можеш відвідувати найгарніші величезні парки, зустрічати найкрасивіший захід сонця на березі озера, куди прилітають ночувати гуси (їх сотні), бачити сім’ї оленів, які делікатно переходять дорогу…і це я ще дуже багато чого не бачила.
4. Тут немає ракет, немає війни, і можно бути впевненим, що помилково не прилетить. В Канаді є ферми, є свої виробництва.
5. У Канаді є робота на будь-який смак. Є безкоштовні, є платні заняття англійської мови (не такі коштовні, як в Україні, наприклад).
За місяці проживання тут я зрозуміла, що у Вінніпегу можна дуже добре жити і подорожувати, куди заманеться.
Багато чого залежить від особистого світосприйняття, мотивації, у кожного свої цінності.
