Я вам скажу навіщо: я подалася на візу одразу як відкрили програму, здала біометрію в кінці березня. І чекала візу, чекала і чекала, читала як люди отримують рішення за два тижні. Продовжувала чекати. В якийсь момент мені не було де жити з дитиною, я телефонувала і писала у форму і нарешті отримала лист,що наші заявки мають пріоритет. Тільки от за цей час в мене закінчилося 90 днів в ЄС, я була змушена подати на прихисток в іншій країні і була змушена зняти квартиру і шукати роботу на місці. От і вся історія. Я була у відчаї, бо не було де жити, в Канаді мене чекали, але вже гроші витрачені на оренду, договір довготерміновий, оплатила на декілька місяців вперед. А дитина досягла віку садка і пішла в садок на місці!
