(UA) IT/Tech Ukrainians in Canada
-
В мене старша вже декілька разів країни міняла. Зараз біля моря живемо. Кажемо поїдемо там де холодно жити. Вона каже ок проблем немає там з Ельзою буду дружити.
-
Я ж кажу. Практика це як співбесіда, до роботи не має жодного відношення. 20 хвилин показухи для незнайомої людини в авто
-
У мене у страшої режим радіо та всебічної допомоги, бо хоче бути найкращою. А у малої в 2.2 почався криза 3 років (от такі часи), то вона може і до пілота за 8 годин добратися))
-
Я вже тести погоняв, питання легше ніж у нас. Практика то взагалі театр, а не вождіння. Ну то ок для інструктора трохи Гамлета видам
-
Не хочу в велике місто. Я просто без авто життя вже не уявляю особливо з малими. Щоб так дітей мучати громадським транспортом
-
6 років нормально вже та і в два може бути норм, ми з старшим літали дуже активно з його 1.8, ніколи такого не було Там просто наклалось що це ж був пік пандеміі, дівчата переважно дома чи у бабусі, ніколи не бачили стільки людей, рано встали і тд Нерви не витримали просто
-
Дві речі які мене більш за все страшать: - дорога в Канаду з малими (6 та 2 роки) - бути перший час без авто
-
обіймемось)
-
ну зараз вже смішно звучить звісно, а тоді було не дуже, інакше як “повний пиздець” я б це не назвала
-
9 чи 10, я не пам’ятаю вже, Стамбул_Монреаль там ще старший син “залишив позаду усе своє життя”, тому він просто тихо схлипував усі 9 годин чим роздирав моє серце а чоловік боїться літати загалом і йому було дуже нервово наприкінці перельоту я всерйоз задумувалась піти в туалет та вийти у вікно
-
та ні, там просто одну малу укачало і вона наблювала на чувака перед нами, їм обом не подобався літак і вони орали по черзі, переходячи в ультразвук і падали на пол, а на додаток через ряд від нас їхала собака і кожного разу коли мої дівчата починали орать, вона починала вити таке було з невеличкими переривами приблизно 4 години, потім вони на щастя відволіклись, а на посадці почалось спочатку + була абсолютно крейзі черга на паспортний і дуже довго на імігрейшен, ми всі втомились і хотіли вмерти це був час коли по прильоту був обов’язковий карантин у готелі 3 дні, то це було тупо благословення та райські кущі: лежиш у номері з вайфаєм, виходити заборонено, їжу приносять. Ну зараз вони старші, має буте простіше, але ми на перельоти все ще не наважуємось
