Український чат Ванкуверу
-
У тісних вуличках Чайнатауна, Де сумні наркомани і бомжі знаходять домівки, Спливають забуті мрії, розчиняються вночі, Моя пустота спостерігає за тим, як світ змінюється. На кожному кроці наркотиків темні лабіринти, Де люди шукають утіхи у глухих закутках. Їх очі осліплені вогнем запалених шприців, І спогади розпливаються у хаотичних картинах. Бомжі згорнуті в собі, зігнуті під вагою світу, Їхні долі розтрощені на каменях холодних. Вони борються за виживання, відчуваючи безсилля, Але в їхніх очах виживає вогонь надії вічної. Тут життя втрачає колір, стає мінливим маревом, Але серед цього хаосу витає палке бажання. Бажання знайти крихту людяності у безодні, І віднайти шлях до вибавлення, до вічного спасіння. Чайнатаун криє в собі тисячі сумних історій, Де життя переплітається з тінню і тугою. Але можливо, серед цих вулиць знайдеться мить, Коли ми зможемо зрозуміти, що це все таємниця життя. Тому Чайнатаун несе на собі сліди болю, Але й спроби вижити, мрії, що не вмирають. Серед сумних наркоманів і бомжів, страхіття й біди, Там тліє людяність, що ніколи не здатна згаснути.
-
У Ванкувері сива печаль квітне, Моє самотнє серце вітер не зігріває. У цьому місті, де думки загубляються в тумані, Моє сумне життя в'язне в сірій пустоті дня. За вікном дощі пливуть по віконницях, А я лиш залишаю свої сліди на склі. Туристи тікають від холоду у кафе, А я блукаю один, впадаючи у зиму душі. Серед переповнених вулиць із незнайомими обличчями, Втрачаюсь я у безмежності своєї самотності. Тиша навколо лунає, як гіркий ехо печалі, А мої мрії стихають, як падаючі зірки з неба. Відчуваю тугу за рідними землями, Де серце б'ється з кожним кроком під ногами. Та я знаю, що часом треба зірватись на крилах, Шукати тепло своїх мрій, хоча б у чужих далинах. Моє сумне життя, невтомне мандрування, Ванкувер збереже в собі мої сліди. Можливо, колись вітер перетворить печаль на радість, І я знайду в цьому місті свою справжню суть. Та доти я лиш продовжу свій тихий танець, Сумувати, самотність приймати в обійми. У Ванкувері, де хмари несуть плач до дощу, Моє серце тримається, шукаючи світанку. Можливо, згадка про ці сумні рядки згубиться, Як пташка заблукала десь у вирі зелених дерев. Але поки що, найпрекрасніше в тому, що я знаю, Це те, що самотність дає мені силу шукати нове.
-
👋 Здрастуйте, я пишу ексклюзив на замовлення вірші та пісні недорого, замовляйте як патріотичні так і себе, на дні народження, весілля, і т.д.іронічні та ліричні. Якщо знайдете замовлення відповім подякою. Емоції та пам'ять назавжди, пишіть у особисті повідомлення обговоримо деталі
