Український чат Ванкуверу
-
це я вважаю просто найогиднішою з рис, оце лицемірство непотрібне
-
класичний приклад про "ми вам потім напишемо обов'язково", уточнення номеру, пошти, вся ця суєтологія, рукостискання і тиша потім. Типу можна завжди сказати ні і ти йдеш спокійно далі, а тут тебе у сраку поцілують тільки б здихатись, при цьому дають якусь марну надію і хибне враження
-
ну друзів заводити я розумію тут важко, але нахуй вони треба, ну реально, якщо між нами така провалина культурна
-
Так і є. Але! Мені наприклад поєбать на більшість людей, я майндінг май оун бізнес. Тому я радше буду там де мені фейково усміхаються чим там де по-справжньому незадоволені обличчя. Я маю га увазі всякі сфери обслуги, чи просто випадкові якісь зустрічі чи на роботі. В нас в Україні дійсно все дуже щиро і цього тут прям дуже невистачає, але для мене навіть і в цьому є плюси. А в загалі я погоджуся із тим шо чувак вище сказав типу гуд лак у пошуках справжніх друзів тут, особливо в Ванкувері. Сіетл бріз короче😄😄
-
Так от в Україні, іноді, допомога може прийти від людей з якими ти взагалі просто привіт-пока. Мені неодноразово допомогали просто знайомі, при чому навіть в дуже серйозних питаннях а не просто підскочити машину прикурити, тут я про таке і не мрію))) мені і в Канаді люди допомогали, по мілочах, але це були або Українці або мій лендлорд😆
-
була така думка поїхати і двинути так одного разу)
-
ми коли приїхали, то з чуваком познайомились, він коп місцевий, молодий чувак, але його перевели на швидку чи щось таке, спілкувались і все таке. У нас переїзд, пошук роботи, житла, купа проблем, ми не грузили його цим сильно, але давали зрозуміти, що зараз нам важко знаходити час на спілкування і що у нас купа проблем котрі треба вирішити. Просто щоб розумів. У відповідь він нам казав щось типу "так тримати, удачі". Тим часом рандомна українка котру ми зустріли у парку нам зробила екскурсію по місту, допомогла з переїздом на машині, підказувала багато побутових речей. У цьому вся різниця між нами. Наші люди це люди дії, не пиздять а роблять
-
Це у них може така робоча етика дивна)) Ще ти можеш з кимось домовитись наприклад про покупку чогось на маркетплейсі, вже виїхати, а коли майже доїхав або вже на місці, дізнатися що товар вже продано)) Це не про дружбу, але це гарно характеризує менталітет цих людей, у нас би за таке їбучка розлетілася б сразу😆😆
-
Хоча був кейс де індійська мафія намагалась бортануть мене з однією роботою. Вішаючи локшину на вуха, що такої вакансії нема і взагалі мені не до них. У той час коли я прийшов за референсом буквально від людини, котра мене направила.
-
Ну от у мене протилежний досвід. Мені канадка менеджер компанії лендлорда дуже допомагала, і пару раз звала на ужин до них. Інша канадка просто познайомились в інсті, вона мене постійно витягує кудись, постійно намагається із кимось познайомити. Хоча я ну дуже униле гамно по жизні. Так шо я б прям так не узагальнював. Єдине шо правда так то шо в Ванкувері тут багато позерів, всі сюди приїхали своїх якихось цілей добиватись, для низ дейтинг чи дружба, це просто побічний квест
-
але все це досвід корисний
-
втративши купу часу на очікування відповідей, котрі ніхто і не збирався давати
-
трохи розібрався як це працює і знайшов роботу, виключивши потенційно ненадійні роботи
-
у пошуку, але не без результатів
