Почалось все з того, що мені дали креми на роботі, і самі не знали, що вони були користовані. Я їх викинула і нічого не сказала. Вчора мене запитали,- "як креми?". Я сказала, що 2 викинула, бо були вже юзані. На що мені сказали, що я могла їх віддати бомжам. Я сказала, що 99% це наркомани.
І відповіла, що не думаю що їм це потрібно. Після того, мене викликали на коврик. Бо я засуджую наркоманів, а вони бідні нещасні, бо залежність, то хвороба. Проблема була в тому, що сказала я це при індідженис гірл, яка в минулому вживала алкоголь і її то заділо. Я звичайно вибачилась і сказала, що захоплююсь тим, що вона спригнула. Але для мене це вибір, і вживаючи кожен бере відповідальність на себе, оскільки розуміє, що може бути залежність. Почалося, які вони всі бідні нещасні та ображені. Я сказала, що напевно, як ніхто її розумію, бо в нас було те саме і є!!! Потім моя директор (біла) взяла мене за руку і каже, "Ти знаєш, що ти біла?" (ні за 33 роки ще не побачила). Я кажу - так. "Ти біла і в тебе багато привілегій"... Яких? Вона - " і тд...Ну то був ппц." Ніхто не запитався за мій бек граунд і яке в мене було життя. Перший раз в житті я плакала, бо я біла!
Взагалі ті всі маніпуляції дуже спрягають.
