Канадська Кібер-Січ
-
Всі росіяні плохі, всі українці хороші. А потім виявляється що не всі хороші і не всі плохі. Тобто є багато багато людей які хочуть мати в своєму мисленні тільки чорне і біле і не хочуть з цієї парадігми вилазити. А чому не хочуть? І чому мають? І що це дає росіянам? А чи те саме це що і відсутність критичного мислення в росіян? А потрібно нам таке? Так ми виявили що ми маємо дискусії і як суспільство маємо свободу слова. Але якщо та свобода слова та мислення закінчується на 2 точках зору категоричних, то правда це свобода чи ні?
-
Ще раз прочитайте, зо саме я написав. - від цього немає ніякої щкоди нікому, окрім самих українців. Шкода, що навіть через рік повномасштабної війни ще лишились ті, яким «какяразница». Це біда, та це виключно наша, українська проблема. Вона, на відміну від агресивного імперського шовінізму рашки, нікому окрім самих українців не шкодить
-
Я нікого не залякую, а пояснюю, чому деякі батьки надають перевагу приватним школам. Якщо вам потрібно більше кейсів і статистика - можете самі погуглити, я не переконую Вас віддавати дитину в ту чи іншу школу. Просто не все в світі ділиться на "совок" і "не совок"🙃
-
"Які типи мислення зараз ми побачили" - відчув себе хомяком на уроці біології😂. Нічого спільного з типами мислення ця проблема не має. І так - це власний досвід. І так, в когось він більш гнітючий, в когось менш. Я ще можу розказати тут про інші разючі вибрики окремих наших співвітчизників і не тільки), але якщо не буде конструктиву в чаті (пропозицій, методичок, порад та тріків), то це виглядатиме як Безтабу з Герасимюк
-
Реальні кейси з рішеннями. Знову ж таки з власного досвіду буде цілком ок. Приклад з життя - волонтерив на вокзалі Варшави з групою "Granica". Після 24 лютого. Підходили до стенду браткі такі "яник-стайл" з багатих вугільно-металевих кутків нашої Вітчизни і типово пропонували парєшать і дагаварітся про житло на вже, тоді коли ми оперували базами пропозицій житла від небайдужих поляків та маршрутами переїздів для біженців в Францію, Німеччину, Фінляндію, тобто далі в маленькі містечка. Тобто бикували і торгувалися. Що робив я з такими: казав, щоб почекали обабіч стенду, і так маринував їх по півдня, поки в цей час допомагав реальним нужденним біженцям. А потім моє чергування завершувалося і я йшов додому😂. І так по колу. Доходило навіть до погроз в мою сторону, але все ж мій кейс може комусь пригодитися