UU Calgary - Українці в Калгарі 🇺🇦🇨🇦
-
Не встиг я розпластатися на хвилях Зефіра як двоє інструкторів вчепилися за мене як кліщі до псячого хвоста і так окочєнєлі. Я попробував струсити грабаних аеронавтів з себе, але вони були треніровані, до вихляння в повітрі здатні і тому задача виявилася не такою простою. Збоку це виглядали, ніби два чорта (а вони ще і в червоних камбєзах були) вчепилися в грішника, який посмів нажертится смальцю на святвечір, і тепер терзають його. Я, розуміючи, що зараз мої дві хвилини швидко в оцій неволі сплинуть, попробував продавити хитрістю – раптово злетіти метра на три, в надії, що такий неочікуваний від пасажира хід буде несподіванкою, і на мить мене відпустять, а вивільнившись я попробую або, як мінімум, подати знаки , щоб від..балися від мене, або оглушити когось як максимум. Я швидко втягнув брюхо, випрямив позвоночик і задні кінцівки, збільшивши , таким чином, парусність і уже почав взмивати. Дійсно, жіночка не мить втратила контроль і відстала, але Дейв, будучи значно легшим, хватку не відпустив і баражирував зі мною, як авіаційна бомба, яка через якийсь збій не відчепилася від крила. Єстєсно, я заложив крєн, і, як підбитий юнкерс, пішов полукругом до низу. Для повноти аналогії бракувало хіба що горящого фітіля в одному місті – щоб історично правдоподібний шлейф диму залишався. На цьому перша хвилина закінчилася і мене виштовхали з адскої труби в лімб. Перед другою хвилиною (а 1 захід – 1 хвилина), я махаючи руками показав своєму пінчес-тіраносу, щоб мене не чіпав, надіячись, що він зрозумів після першого разу, що має справу не з першоходом, а сидячому за пультом управління парнязі показав руками «піддай гарі», бо той потік повітря, який є достатнім для школярів слабкуватий для супертяжа. Обоє знову посміхнулися і синхронно почали махати бошками в вертикальній плоскості . До цього часу я вже розумів, що це нічого не означає, і почав мордуватися питанням як показати, що я можу обійтися зайвих обіймів, ... вашу мать, політати дайте, б..., як вмію так вмію. Передчуття не зрадило. Дейв чекав мене в трубі справа від входу з протягнутими вперед руками і довгими розчепіреними пальцями, крізь пластик шолому було видно його вкрай напружене і зосереджене лице. Інструкторка стояла в кібадачі зліва, готова і кинутися на мене і заліпити мавашу в чєрдак, якшо я буду непослушним. Ледве я пересік поріг труби як ті двоє навалилився на мене і зафіксували в метрі від сітки. А тут є такий прикол, що якщо ви долоні на витягнутих руках з горизонтальної площини поставите приблизно під кутом 45 градусів, то вас почне розвертати. Так як ці двоє розвертатися не давали, то я просто почав крутити долонями вліво і вправо, мене почало, відповідно шатати туди-сюди і ці двоє почали потерпати, але не відпускали. На останніх секундах я сообразив зімітувати висмикування м’ячика від медузи (витяжного парашута). Тре було це зразу швидше зробити, пізно допер - хвилина збігла. Впрочєм, це би не допомогло, бо, як я описував в другій частині, інструктору безпека важніше , «вас таких багато, косяком йдете, я шо зоолог чи нарколог розбиратися хто вміє літати, а хто себе вважає літающим крокодилом. Ти зараз си шию скрутиш, кожедуб хрєнов, а мене з роботи викинуть і по судах затаскають». Отце правда з того боку. А з мого боку правда в тім, що це курвамама сервіс, недешевий, і ви з своїм формальним підходом ідіть працюйте електриком, там направду інструкції - ібер алес. Ащем розлючений я виліз в хол, почав переодягатися с камбєза. Підскочив Дейв (якого я за 2 хвилини почав дуже сильно..еееее.....ееееее....не одобрювати) і питає щось тіпа «хев ю евербин скайдайвинг». Я випучив очи і гаркнув «Найн!», і, будучи в состоянії сільного душевного волнєнія, граничащого з афектом, поскакав на вихід. Той щось там питав - я не слухав (mea culpa, визнаю, емоції тре тримати в коробочці. Але ж я його і не бив!). На виході мила дівчинка з рецепції (справді мила), поцікавилася як мені політ. Дежурна фраза, і мала послідувати дежурна відповідь - «вау, амайзінг, вандефел, я внє себья от щастья».
-
У нас так само з Телусом, але ви просто при переїзді міняєте адресу і інтернет вони вже там вам надають. Якщо ж вони самі не можуть надати послуги за новою адресою, то має бути без штрафів і комісій закінчення контракту.
-
Доброго дня, є вільна простора кімната для дівчини або сімейної пари в Калгарі. Місцезнаходження 5 хв до метро Dalhousie, 20 хвилин до центру міста. Кому цікаво більш детальна інформація в ПП або за номером +15142983443 та +380 (68) 697 74 06 (Telegram ) Наталья
-
Доброго вечора, Українці) Якщо може хтось підказати, будьласка 🫶 ⁃ Хто стикався з відкриттям компанії в Калгарі? Я десь тут бачив посилання на різні програми для українців, у тому числі посилання для пошука інвесторів, але не можу знайти( ⁃ Який пакет документів потрібен по прильоту, щоб повністю легалізоватись? Work Permit, CIN, тимчасова банківська карта, медичний тест, що ще? ⁃ Хтось стикався з відео продакшенами в Калгарі? Комерційні відео, музичні кліпи - як ця галузь відчуває себе у Калгарі? Ми усім продакшеном плануємо летіти у лютому. Якщо комусь потрібне відео, будемо раді) Наш шоуріл youtu.be/8Xgt-itmDrg
-
Дісклеймер: ні в якому разу не хочу нікого одсахнути від бажання побувати в аеротрубі, навпаки. Якщо Ви йдете вперше – Вам сподобається. Мій досвід має трохи негативний відтінок, але це чисто мій особистий досвід, пов’язаний частково з комунікативними проблемами, але це ніяк не стосується предмету оповідання. Літати – це дуже класно! Частина 3. Підготовка до польоту. Святий Миколай підігнав мені сертифікат на 2 хвилини удовольствія. Правда, після цього я замітив, що моя кредитка схудла на 70 канадскіх гриваків, але то таке – я не теолог, і діяння святих ісслєдованію не подвіргаю. Приїхав я в той самий IFly в NE, показав сертифікат на телефоні і, тицаючи себе в груди і підскакуючи як макака (ізображав польот), пояснив на рецепції, що нє, я не привів малолітнього сина, нє, я не шифер привіз перекривати каптьорку , а прямо сам хочу політати. Дівчатка мене загнали на вагу, подивилися на монітор, переглянулися і, як мені здалося, трохи замялися. Мій орліний взор се замітив і я поспішив спитати чи є якісь проблеми, бо я трохи масний. Вони тут же викотили блищєчі канадською білизною зуби і запевнили, що х... з тобою ноу, ені проблем, велком! Так як я був без попереднього запису, то прийшлося чекати години півтори на пуфиках в залі з тією самою аеротрубою і спостерігати, як інструктори, тримаючи за сраки пасажирів, створюють ілюзію польоту. Це мені, не сподобалося по кількох причинах. Перша – я прилетів сюди з тієї розвиваючоїся країни, яка ще не досягла канадского рівня статевих свобод, і в якій хапання руками за філейні місця дозволяються тіко різнополим особам і завжди щось означають – або палке кохання до ранку до гробу, або жоский перебір з бухлом. По-друге, святий Миколай був би незадоволений, якби я його подарунок занапастив, і замість вільного польоту, почував би себе як лошать у ярмі при погоничі. Я підійшов до інструктора Дейва, якого мені показали, і попросив його мене не тримати, не тримати, не тримати, бо я не перший раз і мені кортить політати. Інструктор – як і всякий істий канадець, внєшнє був абсолютно полайт і френдлі, замахав головою як кінь фірмана Лазорка з села моєї баби. Я, людина проста і довірлива, усипльонний цією показною щирістю і довольний, шо в кої вєкі мій інгліш поняли, усівся біля Ромка, який був зі мною, і став чекати своєї черги на політ. Ромко, нада скать, до аеронавтики пієтету ніякого не має і виступає по покеру і більярду, тому він взяв на себе роль документаліста-фотографіста, а в трубу лізти навідріз одказався. Між тим, інструктор Дейв поглядуючи на мене, почав плести козні - покликав мясисту колгоспного тєлосложенія парашутистку і, як потом оказалось, прошепотів їй шото на кшталт: «Отойво немєсний явно під вєщєствами і мніт себе літающим крокодилом, того поможеш мені, бо я сам не совладаю, гляди який дородний». Але я того ще не знав, а почав здогадуватися, коли переді мною в трубі Дейв відкатав двох малюків (років по 10 не більше), але замість того аби запустити мене почав махати комусь рукою. В трубу протиснулася та сама колхозніца і тіко тоді запросили мене.
-
Легаси хороший новый район, правда черт-знает где, но если машина, то нет проблем
-
Добрий день Підкажіть будь ласка , можливо хтось знає такі райони , та може щось розказати про них Буду дуже вдячна SE - Walden, Legacy
-
Частина 2, коротка. Аеротруба. Аеротруба представляє собою, як правило, стакан діаметром від 2,5 до 4 метра, і висотою 8-10 метрів, знизу авіаційний двигун або інше піддувало створює вертикальний потік повітря з швидкістю до 280 м/год, яке , в свою чергу, може підняти кілька людей. На підлозі настелена крепка сітка, тому боятися, що вас поколошматить на фарш не треба. В аеротрубах люблять тренуватися ті, хто в дєцстві скакали з печі на ліжко, а потім виросли і стали парашутистами. Якщо впіймати перехожого, запустити в аеротрубу і там закрити, то можна буде спостерігати воочію як матеріалізується фразеологізм "болтаться как г.... в проруби" (Вєня Єрофєєв, «Москва-Пєтушкі»). Але такого не буває, бо політ в аеротрубі - то недешевий атракціон і перехожого туди ніхто без інструктора не пустить. З одного боку це правильно, бо це safety , а з іншого трохи зле, бо в інструктора одна турбота - аби радісний чувак, який заплатив стонадцять грошей за 2-4 хвилини розваги, вийшов цілий, а відчував він тут саму невагомість чи ні - не гребе.
-
У них есть вариант не контракта, уточните у них. Получается на 10$ дороже, но прервать можно в любой момент.
-
Про Польоти. Частина 1. Історичний екскурс. Люде здавна хтіли літати і пробували се чинити. Свідки палеовізиту запевнюють, що найпершіщими літунами були марсіани, які використовували небесні тєлєгі - вімани і мали космодроми в Індії. Але замотаних в простирадла засмаглих двоногих істот марсіяни всередину не пускали. Таким чином, ми не можемо вважати цю сторінку аеронавтики такою, що має відношення до людей, а всі похваляння наших індійських друзів, буцімто всякі там Махабхарати свідчать, що їхніх принців зелені потвори пригощали пирогами в літаючих тарілках, являються спекуляціями, безсовісним гоном і натягуванням сови на глобус. Найдавніший, чисто людський літальний апарат - мітла - мав яскраво забарвлений гендерний відтінок, і тому визвав заздрість тих, кому користуватися сим апаратам було не положено через анатомічні особливості пахової зони організму. В результаті ображені хлопи об`єдналися в клюб аероненависників, назвали його Inquisitio Haereticae Pravitatis Sanctum Officium і попалили переважну більшість тогочасних пілоток пілотес. В результаті мистецтво мітлонавтики стало прерогативою окремих глибоко законспірованих лож. Подейкують буцімто в Україні артефакти в небі були замічені прибухнувшими гуцулами в глухих карпатських урочищах (вірю, як не вірити), але головний маршрут усе ж був у Києві, і вів від Лисої гори прямісько до Банкової, і було це не за царя Гороха, а при чотирьох минулих, прости Господи, президентах. Але ми відступаємо від теми. Раком-боком людство, починаючи від братів-авантурників Монгольф'є і до наших днів, за 240 років опанувало повітроплавання, але літати на жилізних і прочіх композитних машинах то одне, а літати без оних, чисто в режимі "человєк-воздух" - то друге , і тут ми підбираємося до теми "людина в трубі", або, як модно говорити, до бодіфлайту. Далі буде.
