Всі люди по різному зараз переживають війну та ту ситуацію, у якій через це опинились.
У нашою психіки дуже обмежена витривалість. Ці межі у кожної людини дуже різні.
Якби Ваша рідна людина (дитина, кохана людина, батьки) впала у відчай і тільки б і робила, що читала новини та нервувала через те, що зараз коїться- чи Ви б не попросили її відволіктись ?
Всім зараз дійсно тяжко. Але не можна жити у розпачі постійному.
Також не можна натягувати на людину почуття провини. А це саме те, що кожен з нас, знаходячись тут у безпеці, переживав або переживає до тепер.
Відчуття провини нас нікуди не приведе.
