UKR 🇺🇦Edmonton 🇨🇦 Chat

[t560438961]

Едмонтонці, Едмонтончани, Едмонтонійці?)

[t560438961]

Але згоден, дивний словотвір:)

[t482242219]

Луцькевич? ))

[t482242219]

мешканець Луцька - луцькечук? ))

[t482242219]

я в курсі, від Рівного до Луцька 70 км

[t866841574]

Волынь это ж Луцкая область 😁

[t531302085]

привет, подкажиье у кого было такое сообщение при подаче? уже оплатил, но всё равно не активно save and continue

[t482242219]

я з Рівного і ніколи такого не чув

[t560438961]

Я щось подібне чув на Волині по селах

[t482242219]

так погоджуюсь

[t560438961]

Люблю апеляцію до "ніхто й ніколи", варіант когнітивного викривлення "всім відомо"

[t560438961]

Мешканців іншого села називали "... чуками"

[t482242219]

мова йде про виникнення призвищ, а не про те, що мешканців міст називають "назва міста" + "чук"

[t560438961]

Кілька разів власними вухами

[t560438961]

А ось і два

[t560438961]

 -ЧУК. Дуже часто таке закінчення означає "учень" або місце проживання. Наприклад, прізвище Гончарук давали учню гончара. Міщук - мешканець міста. Іноді такі закінчення теж можуть означати ім'я батька. Наприклад, Іванчук - син Івана. Людей з такими прізвищами більше за все на заході України і на Поліссі.

[t482242219]

І Вам часто доводилось таке чути?

[t560438961]

Вже не ніхто й ніколи:)

[t560438961]

Осьо Більчуки з Більчого

[t560438961]

(Більчук — «житель чи вихідець з Більчого», Батюк — «мешканець Батятичів» або «представник етнічної групи батюків» тощо). В окремих випадках формант -чук використовувався для утворення прізвищ «по дідові» (Романенчук — «син Романенка, онук Романа» тощо).