Розумієте, нас вже трохи розбалували за 25 років хорошим сервісом( я маю на увазі не лише Україну, але й Європу), і я коли їхала сюди, розповідала своїм, що тут класно, що розвиток, що прогрес, що Канада недорога, в порівнянні з Європою ( бо вона реально була недорога в плані житла, одягу, їжі), що тут сервіс на чудовому рівні, і все просто супер! ( бо я такою її запамʼятала ).
Звичайно, в памʼяті був і пластиліновий гливкий хліб, і дорогі комунальні послуги.
Але я купалася в англійській мові! Я мала можливість бути в чистому англомовному середовищі, і українську мову чула лише двічі за 7 місяців свого перебування в Канаді Поглинала її наче губка, і захоплювалася Канадою!! Ті українці, яких я зустрічала з української мови памʼятали лише пару слів, і відразу переходили на англійську. Бо то були або ті українці, які переїхали до Канади в 20-30х роках, або вже народжені тут… і я памʼятаю Канаду неймовірною!
І в Вест Едмонтон Моллі вперше каталася на 40-метрових американських гірках ( зараз їх знову немає), і на справжньому родео була, і вперше Хелоувін і День подяки мала можливість не тільки побачити, а й активно приймала участь у їх підготовці і святкуванні… в Україні ще про це й не знали…
І тоді казала, що я б переїхала сюди жити з сімʼєю, але щоб поряд була людина, яка тебе розуміє.. з твоїм менталітетом. Бо тут все було для людей: медицина, соціальна сфера, інфраструктура..
я тоді більшу частину часу жила в маленькому містечку, яке по площі було певно таким як весь наш Київ, але мало населення всього 12 тисяч, і 12 шкіл, і 12 різних конфесій церков, і інфраструктура там була чудово розвинена.. і відсоток на житло був 2-3%( що для нас було фантастикою)…
І це мене вражало, бо тоді Україна лише ставала на ноги.
А зараз мене вражає те, що Канада зупинилася в своєму розвитку..ці хайтекові будинки були у Едмонтоні ще в 90-х. І я навіть не знаю, коли вони почали будувати те, що ми називаємо селом.
В деяких районах я відчуваю, ніби десь на Видубичах( хто не знає, це така собі поли зона).
Мені не вистачає можливості на вихідних під час прогулянки випити кави, бо відкрите кафе ще треба пошукати, або простояти в кілометровій черзі. Ми спочатку навіть не зрозуміли, чому вишикувалася черга і куди?
Мене шокує, що тут до цього часу ще користуються смс( я навіть не могла зорієнтуватися куди мені люди надсилали інформацію), бо звикла, що наш мобільний інтернет недорогий навіть за кордоном, а тут мобільний звʼязок дорогий і як мені пояснили, не скрізь ловить…
Але звичайно, до цього всього можна звикнути. І звичайно, кожен для себе приймає рішення, чи хоче він приймати нові правила, чи ні.. в чужий монастир зі своїми правилами ж не полізеш…
Я не навʼязую свою думку, і щиро радію, що люди мліють від сьогоднішнього Едмонтона. Бо це круто, коли ти бачиш можливості і користуєшся ними.
Я частину плану, незважаючи на те, що бачу, все-таки виконала:-))
І хочу своїм дітям показати ту Канаду, яку я хотіла їм показати.
Поки що виходить.
А там буде видно:-)))
Всім гарного вечора!
Добре, @vasyltsybulko!
Трохи задовго, але то лише моє:-)))
