Можу поділитися.
Ми приїхали подивитися країну і встигнути оформитись до 31 березня.
В кінці весни плануємо переїхати вже з дітьми.
Тут потрібно обнулятись. Починати як після шкоди/університету з нуля. Ви тут ніхто і звати вас ніяк. Хіба ви маєте якійсь варіант по роботі завчасно. Все шалено дороге. Маю в активі 43 краіни, але Канада дивує цінами на все.
Якщо не почнете працювати зразу…на нуль сідаєте швидко.
Зарплати…так, вищі ніж в Європі, але і за все платиться також немало. З мінімалкою в 13.5$ в годину-не розжинешся.
Авто коштують майже як в Україні. Ті що до 10 тис -в дуже поганому стані ( канадці не дуже доглядають за ними і рахують із як засіб пересування і без фанатизму ремонтують). А без авто тут нереально жити. Купляти потрібно зразу.
Кватири…в середньому 1500$ в місяць і плюс майже всі меблі вас потрібно купляти ( сама дешева ІКЕЯ, це пару тис $ мінімум).
В маркетах продукти на наші грн - просто аут, ціни космічні. На їх заплати, ну, на мінімальному тарифі ( 13.5) також не мало коштують.
Це з того, що неприємно.
А позитив:
Все по закону і швидко. Дякую волонтерам і діаспорі за допомогу! За підтримку і за те, що Канада так приймає наших людей ( організація легалізації, безкоштовні готелі та харчування) ми змогли за неповних два тижня пройти всі інстанції включно з заміною прав!
Якщо ти адекватний і працьовитий, то за пару років будеш і заробляти адекватно ( по друзям збуджу, які тут більше ніж я) і елементарно жити будуючи плани і тд ( що неможливо було в Україні і до війни, а з війною все взагалі в крутому піке вниз).
Добра безкоштовна середня освіта та медичне забезпечення ( не до порівняння з Україною, маю з чим порівняти).
Це мій короткий опис того, з чим зустрівся і сам побачив.
І коротке резюме: тут потрібно забути про блат, про кума, зо допоможе, закатати рукава і арбайтен до своєї мрії.
Нажаль, в Україні без тих трьох факторів дуже тяжко досягнути успіху. Тут-абсолютно можливо!
