Усе має прийти з часом. Я з Харкова, і лише плавно переходжу на мову. Пишу на українській вільно, говорити важко, також і дитину (5 років), яка зовсім не розуміє як так все - перевчити важко відразу. Усьому потрібен час.
І ви праві, і я про це кажу. Треба трішки менш нагнітати це питання і все буде, бо навіть я з кожною такою сваркою хочу переходить обратно на харьковский и сказать, а вы не оху…
Знаете ещё такую вещь, что остро реагируют многие на мовне питання, которые даже не слышали и не видели бомб? Не видели детей, которые прячутся в ваннах и кричат мама что это. Я молчу про мариупольцев, что видели их дети.
Но при этом эти дети перейти на рідну мову не зможуть в мить, бо усьому потрібен час, любов і душа. А у нашого народу вона є, тому впевнений, що це питання, як пройде час, буде закрито для усіх.
Але якщо кожен раз буде робитись з цього така велика проблема і буде угнетение, то москалі переможуть в одному: частково країну єдину серцем і головою, но не язиком, розколять між собою.
