Тверезо мислити не можу,
Дерева з вітром розмовляють.
Лиш заспокіюються трошки,
Мить лиш одна - і листя опадає.
І хоч весна прийшла до хати,
І все веселіє навколо.
Та по країні де не де гармати,
І люде тягнуться додому.
Триває спокій в містах, селах,
Так просто вірити я хочу.
Та кров'ю ти наповнив келих,
Москаль проклятий вчинив злочин.
Я вже не можу більш терпіти,
І плакати в ночі в подушку.
Порозмовляю трохи з миттю,
До серця прикріплю волошку.
Та час спливає, минуть тиждні,
Й може танки знов виводять.
Закінчується пора лижів,
Сніг з гір спадає майже трохи.
А по щебінці котить трактор,
І всі здригаються довкола.
Все із-за тебе, провокатор,
Позачиняли в містах школи.
І десь в землі починуть войни,
Сирену слухають дівчата,
Ворожі хлопці гинуть в Трої,
А по країні кинуть гради.
А там в будинок влучив постріл,
І все, хатинки вже немає.
Залили кров'ю мирне поле,
Того хто зробив - поважають.
По людях видно, що ті плачуть,
З кожним днем все тяжче, тяжче.
І лиш одинці світло бачать,
Я сподіваюся на краще.
